Зважаючи на ситуацію в Україні, багатьом людям довелося покинути свої домівки. Хтось переїхав у інші міста батьківщини, а хтось виїхав за кордон. З початку війни загострилося питання про перехід на українську мову всіх мешканців. Мудра частина починає розмовляти рідною мовою, проте є і інші «екземпляри», які продовжують говорити по-кацапськи. Проблема полягає в тому, що вони не тільки розмовляють нею між собою, але й популяризують в інших країнах.
Через повномасштабне вторгнення я виїхала в Італію і одразу ж записалася на курси італійської мови. На мій подив, у цій школі було багато українців. Але є одне «але» – з 15 людей тільки 3 говорили нашою державною мовою (включно зі мною). Вчителька італійської пояснювала переклад англійською, тобто українську мову вона взагалі не знає. Між собою ці всі «українці» говорили російською, що вже не ок, адже в такий спосіб вони справляли хибне уявлення про нашу милозвучну мову.
А тепер вишенька на торті. На першому занятті курсу ми вивчали базові слова. Вчителька вирішила запитати, як українською буде «gelato». І знаєте, що почула у відповідь? Якщо ви робили ставку на слово «морозиво», то ви дуже наївні. Хором лунало «морожено». Звісно, я виправила їх, але моєму обуренню і сорому не було меж.
Досить цікаво виходить – українці переїхали за кордон і відразу пішли вчити державну мову цієї країни, не знаючи власної. У час, коли війна в Україні, вони й надалі говорять мовою загарбника. Це гидко. У такий спосіб вони вже себе ідентифікують як росіяни. Питання – для чого? Російська мова – це вже давно не модно і не престижно. І найгірше, що саме такі люди і тягнуть на дно всю нашу націю.
