«Я горю, дистанціюватися не можу!» – останні слова по рації «кіборга» Дмитра Гудзика перед загибеллю. У неділю, 23 січня, о 17:00 в червоноградському Будинку воїна, що знаходиться за адресою вулиця Корольова, 8, відбудеться показ документальної стрічки про Героя. Про це повідомила пресслужба Червоноградської міської ради.
Дмитро Гудзик родом із села Ванів Червоноградського району. У грудні 2014 року добровільно зголосився служити водієм-механіком плавучого бронетранспортера БТ-ЛБ (багатоцільовий транспортер, легкий броньований), яким перевозив бійців і вантажі.
Під час служби в 80-ій окремій аеромобільно-десантній бригаді здійснив понад двадцять заходів в Донецький аеропорт – вивозив поранених і вбитих, завозив «кіборгам» продукти, воду, медикаменти.
Дмитро Гудзик
В ніч на 20 січня 2015 року Дмитро виїхав з села Піски забирати поранених з аеропорту. На злітній смузі, якою їхав бронетранспортер, ворожий снаряд влучив у боєкомплект, почалась пожежа і у машині загинули п’ятеро українських бійців – Дмитро Гудзик, Владислав Алексейчук, Олексій Марченко, Петро Савчук та Микола Самак.
Понад шість років над могилою Дмитра Гудзика на Краснопільському кладовищі у Дніпрі була табличка «тимчасово невстановлений захисник України» – рідні Дмитра не впізнали тіло. У серпні 2021 року Героя перепоховали у рідному селі Ванів.
«Кожен його заїзд у Донецький аеропорт – героїзм. Хоч і була деколи можливість його замінити, але їхав він, це підкреслювало його жертовність, незважаючи на всі труднощі і ризики, з якими ці виїзди були пов’язані», – Валерій Курко, тодішній командир третього батальйону 80-ої бригади.
Мужність, сміливість, незламність, відвага – це риси, які були притаманні нашому захиснику.
