Нащадки кристинопільських євреїв спільно із небайдужими червоноградцями вирішили увіковічнити пам’ять про місце, на якому впродовж кількох століть знаходився єврейський цвинтар. Пам'ятний монумент планують урочисто відкрити наступної весни – якраз до 80-х роковин з часу припинення існування єврейської громади Кристинополя.
Перша частина буремного XX століття стала справжньою катастрофою для багатьох народів. Дві світові війни, революції, масові примусові переселення, політичні репресії та інші акти по суті диявольської, нічим не мотивованої агресії призвели до мученицької загибелі десятків мільйонів людей.
А ще у минулому столітті людське суспільство вивчило термін «геноцид». Це слово використали для змалювання абсолютного зла – цілеспрямованого і планового знищення народів або окремих груп населення за національними, расовими, релігійними чи класовими мотивами. У 1932-1933 роках більшовики голодомором вбили від 4 до 7 мільйонів українців (точна кількість жертв досі невідома). А далі «за діло» взялися гітлерівці, які впродовж Другої світової війни спромоглися винищити майже 6 мільйонів євреїв.
Численна єврейська громада існувала і у Кристинополі. Станом на кінець XIX століття аж 77% мешканців містечка були представниками саме цього народу. Але під час окупації українських земель німецькою державою євреї або втекли углиб Радянського Союзу, або ж були вбиті. Нацисти зробили все можливе для того, аби на підконтрольних їм територіях не залишилося навіть згадки про «дітей Ізраїлю». І ось тепер, через вісім десятиліть після тих жахливих подій, нащадки кристинопільських євреїв спільно із небайдужими червоноградцями вирішили увіковічнити пам’ять про місце, на якому впродовж кількох століть знаходився єврейський цвинтар.
Детально про цю справу журналістам Червоноград.City розповів спеціаліст відділу культури Червоноградської міської ради Юрій Гринів:
Юрій Гринів
– Очевидно, єврейська громада існувала у Кристинополі з моменту його заснування. Станом на середину XVIII століття вона була уже сформованою і дієвою. На австрійських воєнних картах Фрідріха фон Міга 1779-1782 років чітко позначене місце розташування єврейського кладовища. Розростаючись, вже у другій половині XIX століття кіркут займав досить велику територію західніше та вздовж вулиці Шевської.
Нацистські війська зайняли Кристинопіль ще у 1939 році, під час окупації Польщі. Містечко стало прикордонним, бо території на схід від Західного Бугу та на південь від Солокії опинилися у складі Радянського Союзу. Зі спогадів старожилів знаємо, що місцеві євреї в основному усвідомлювали, у якій небезпечній ситуації вони опинилися. А тому поступово переїжджали на схід. Та й радянські прикордонники закликали їх це робити.
Останнє поховання на території єврейського кладовища у Кристинополі, вірогідно, провели у січні 1941 року. В той час гітлерівці вже поступово переходили до, як вони казали, «остаточного вирішення єврейського питання». Цілком очевидно, що вони намагалися не лише винищити представників іудейської національності, але й повністю стерти пам’ять про них. Тому мацеви (надгробні камені) єврейського цвинтаря нацисти повиривали і використали їх у якості будівельного матеріалу під час спорудження дороги у напрямку села Борятин.
Аерозйомка колишнього єврейського цвинтаря у Кристинополі (справа) на фоні сучасної мапи
Влітку 1941 року Вермахт розпочав наступ на Радянський Союз і досить швидко захопив всю територію України. Лише у 1944-у радянські війська змушують німців відступити з наших територій. В той же час американські військово-повітряні сили проводять детальну аерофотозйомку місцевостей Східної Європи для фіксації масштабу руйнувань, спричинених війною.
Відзняті у той час матеріали зберігаються у США. Завдяки допомозі керівника Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова Шейхета Мейлаха та спеціалістів Національного університету «Львівська політехніка», порівнюючи ці знімки з сучасними картами вдалося однозначно локалізувати межі колишнього кристинопільського єврейського кладовища.
Після того, як у 1951 році Кристинопіль увійшов до складу радянської держави, мало хто із переселених сюди людей переймався місцями розташування давніх поховань. Тому практично всю територію колишнього єврейського цвинтаря, на якій у цей час вже не було надгробних каменів, забудували індивідуальними житловими будинками і так званими «бараками». Вільним залишився лише один невеликий клаптик землі, на якому ми і плануємо встановити меморіальний камінь. Знаходиться він на короткій вулиці Белзькій, що з’єднує вулиці Шевську та Залізничну.
– Розкажіть, будь ласка, про те, хто саме і за чиї кошти облаштовуватиме цю територію і встановлюватиме меморіальний камінь?
– Виконавцем робіт є Благодійний фонд «Нова візія». Фінансує проєкт нащадок відомої кристинопільської родини Лемпартів Джон Панзер, який мешкає у Сполучених Штатах Америки. У міжвоєнний період, а саме з другої половини 20-х років XX століття і аж до 1939 року, тобто до приходу гітлерівців, ця сім’я володіла великою хімічною фабрикою «Ванда» у Кристинополі (знаходилася поблизу сучасного залізничного вокзалу, та відвантажувала свою продукцію залізницею у країни Європи, зокрема у Данію та Англію). Чимало зусиль до цієї спільної справи доклала і депутатка Червоноградської міської ради двох попередніх скликань Ірина Вовків.
За проєктом на земельній ділянці висадять траву та встановлять меморіальний камінь. Планується додати елементи зовнішнього освітлення та встановити вказівники, які спрямовуватимуть людей до цього пам’ятного місця.
На жаль, тривалий час ділянка, про яку ми ведемо мову, перебувала у занедбаному стані. Тут росло кілька старих дерев, ніхто не косив траву, було стихійне сміттєзвалище. І коли на ділянці почались роботи з покращення благоустрою, люди, які живуть поряд, вітали цю ініціативу.
Ось який вигляд мала ділянка колишнього єврейського цвинтаря кілька місяців тому
Пам’ятний камінь планується встановити на одному з кутів земельної ділянки. На самому камені міститимуться написи трьома мовами – українською, англійською та івритом – про те, що тут знайшли місце свого останнього спочинку члени єврейської громади Кристинополя. Поряд буде встановлено інформаційний стенд з історичним змістом.
Як бачимо, проєкт зі зведення цього меморіалу торкається кількох площин: культурної, як проведення заходів з вшанування пам’яті людей і націй; туристичної, як створення локації меморіального туризму; та інфраструктурної, як виконання робіт з облагородження частини міської території.
В рамках проєкту також планується встановити стенд-візуалізацію Кристинопільської мурованої синагоги на місці її колишнього розташування – це територія між сучасними вулицями Гоголя і Мишуги, поблизу теперішньої адмінбудівлі Шахтного району електричних мереж ПАТ «Львівобленерго».
Кристинопільська синагога, яка, на жаль, не збереглася
Меморіальний камінь уже виготовляють. Урочистості та відкриття пам’ятного комплексу планується провести вже навесні – якраз до 80-х роковин з часу припинення існування єврейської громади Кристинополя.
– Наскільки, на вашу думку, впорядкування частини колишнього іудейського цвинтаря сприятиме активізації туризму у нашому краї, в тому числі серед представників єврейської національності?
– Доки у світі триває пандемія коронавірусу, на значний потік туристів сподіватися нам, звісно, не варто. В перспективі ж Червоноград-Кристинопіль може зацікавити белзьких хасидів, бо більшість євреїв, які мешкали у Кристинополі, відносилися саме до цієї релігійної громади.
Зараз представники белзької течії хасидизму мешкають у багатьох куточках планети і мають доволі значний вплив на світову економіку і політику. Час від часу вони масово приїжджають на паломництво до Белза, де знаходиться могила чудотворного хасидського цадика, рабина Соломона Рокаха, а також його наступників. Але Белз – містечко маленьке, розвиненої сфери обслуговування там поки що немає.
Мандруючи місцями єврейської спадщини до Белза, Сокаля, Великих Мостів чи Угнова, подорожуючим зручно буде зупинитися саме у Червонограді, адже у місті є досить закладів громадського харчування, торгівельних магазинів та готелів. Єдине, чого бракує – так це саме наявності фокусних локацій на тематику іудаїки. Сподіваюся, цей новостворений об’єкт розширить пропозицію нашого регіону в сфері меморіального туризму.
