При виїзді із Змієва Харківської області по Таранівському шосе з лівого боку від дороги, за садами, відкривається вид на гігантські локаційні системи космічного спостереження. Рефлектори-тарілки, завбільшки з футбольне поле, мовчазно вдивляються своїми металевими зіницями у космічну глибочінь, а в думках народжуються підсвідомі питання: що вони бачили, що можуть розповісти?..
Слава Богу, з 90-х років у Вкраїні почала відроджуватися віра і церква, розпочалося масове будівництво храмів різних конфесій. Люди йшли під божественні куполи і молитвами просили благодаті Божої. І, стоячи під дванадцятиметровим куполом нашого православного храму Преображення Господнього у Червонограді, я в асоціаціях задавав собі питання, що десь я вже все це бачив і що все це вже давно працює. Тими думками якраз хочу і поділитися.
В основі принципу роботи радара закладено фокусування енергії (світло, хвилі) на випромінювачі у геометричному фокусі рефлектора, далі вона передається хвилеводами до приймально-передавального пристрою. Чим більший діаметр рефлектора, тим більше енергії можна отримати, а також і відправити зворотно у далекі світи. Яскравим прикладом служить звичайна автомобільна фара, у фокусі якої знаходиться потужна лампа, а світло рефлектором від лампи отримує паралельно-направлений потік.
Хрест вінчає всю споруду церкви, він над куполом, у фізичному сенсі він є горизонтальною антеною-вібратором. Зранку, під час утренньої служби, він «дивиться» на схід. І на захід – в час вечірньої. На свої «руки» хрест приймає божественну благодать із всесвіту від Творця, і ця хвиля спускається до підніжжя хреста, в кулю, який є символом нашої Землі. І в кулі відбувається акумулювання цієї енергії, як у пристрої машини Фарадея.
Далі проходить енергетичний розряд від кулі по масивному ланцюгу підвіски панікадила через резонансний простір надкупольного барабану, а ще далі – в саме панікадило (великий світильник, люстра у храмі). Від панікадила, яке у фокусі купола, енергетична хвиля розходиться сферично у різні сторони і на поверхню купола, відбивається від неї і вже направленим рівномірним потоком йде вниз від купола, на прихожан.
Навіть такі архітектурні деталі як паруса під куполом також допомагають максимально збирати і направляти божественну енергію. Священники і прихожани на своєму духовному рівні приймають і фіксують у собі цю благодать (хто може, кому дано). Читаючи молитви, духовно звертаючись до Бога, ці люди генерують у собі зворотній енергетичний посил, потік йде в напрямку купола, фокусується на панікадило, по ланцюговому «хвилеводу», знову акумулюється в кулі і нарешті стрімко виходить через Хрест у Божественний простір. Недарма всі ці деталі якщо не золоті, то позолочені, що забезпечує мінімальні втрати при передачі енергії завдяки властивостям золота.
Хочу зауважити, що така концепція, правила, стиль і традиції використовуються лише у нашому центральноєвропейському православ’ї. Всі церкви Візантійського обряду використовують таку «формулу». Можливо, тому саме ми правильно славимо Отця, і це є ознакою нашого православ’я.
У католицьких костьолів перехід перекритий додатковими високими зведеннями, від шпилястого багатогранного «рупору» нема фокусування до нижнього простору, відсутній елемент передачі.
Зате цього не можна сказати про церкву Петра і Павла у Римі, Папську церкву, в якій править службу настоятель католицького світу і яка виконана в традиціях православ’я.
Ближче до православних храмів – мусульманські мечеті, але в них нема Хреста, відсутній барабан.
Храмові традиції московського православ’я характерні впливу східних обрядових культур, куполи вже менш виражені в масштабах, більш виражені прикупольні «цибулини-свічі» з характерними східноазійськими нижніми відворотами і вираженою різнокольоровою лузою. Від київських шоломоподібних куполів з їхньою прямою енергопередачею московські «цибулини» відрізняються тим, що вони втратили ефект прямої передачі через нижній завернутий пояс, що значно послаблює енергопередачу.
Як шпиляста готика католицизму, так і «русская псевдоготика» з надмірними «кокошниками» зачиняє так званий «енергетичний портал», енергетика зводиться не на маси людей-прихожан, а на окремі особистості в окремих церквах і на окремих богослужіннях. Не дивно, що комуністи у 1923 році знищили Храм Христа Спасителя у Москві, адже їм було чітко видно правильність його форм і куполів.
Первозданна Софія Київська із давніх часів вражає своєю багатокупольністю з направленою дією, і, відповідно, колосальною енергетикою. Все це також пройшло через руйнування та відновлення.
Стиль і функціональність Церкви як споруди повинні гармонійно поєднуватися з духовним об’єднанням людей – Церквою Христовою, нести людям добро, радість і благодать.
