З початку війни писав мінімум у інтернеті. А сьогодні вирішив опублікувати. Те, що на душі. Професійне, яке давно стало особистим.
На днях у школі була міська комісія, що вивчала готовність Червоноградської гімназії №1 (саме так ми будемо називатись з 01.09.2022) до початку навчання у невідомому режимі.
Все ж переконаний, що очне навчання можливе на території Львівської області. Щиро дякую тим батькам, які хочуть ЯКІСНИХ знань, а не завищених оцінок у дистанційному форматі.
За результатами опитування серед батьків 67 відсотків за традиційне, очне навчання. Натомість 33 відсотки бачать навчання дітей за комп’ютерами, вдома.
Школа намагалася зробити все можливе задля створення максимально безпечних умов. Дякую усім причетним за відновлення і покращення навчальних кабінетів, зон рекреації (сприяння меценатів та батьків).
Оновлено місце духовності (настоятель церкви Пресвятої Богородиці Владичиці України о. Володимир Ващук).
Подяка директору КП Червоноградський ринок Сергію Воєводі за всіляке сприяння, мамі учениці 8 класу Н. Сензик, приватному підприємцю О. Готичу, моїм учням з колишнього місця праці, школи №6, – Христині і Миколі Савченкам, батьківським комітетам випускних 9 класів. Окрема подяка командиру військової частини В. Круку.
Великий пласт роботи пов’язаний із укладанням плитки (Шахта «Червоноградська», директор В. Крась та його заступник В. Лель). Багато тижнів витрачено задля облаштування укриття, що знаходиться в сусідньому приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи №1. Дякую працівникам шахти «Червоноградська» – Р. Немирці та його високопрофесійним енергетикам.
Не можу не згадати директора шахти «Надія» Ігоря Пиляя та його дружину Ірину. Звісно, батькам (поодинокі випадки, але все ж), які телефонували і пропонували допомогу закладу. Честь і хвала Наталі Палій та Ірі Кравець за міцну батьківську підтримку та допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Особлива подяка батьку учня 6 класу, який протягом 3 тижнів облаштував приміщення туалетів в укритті. Благородний вчинок та тяжка праця!
Також дякую Богу, що маю доброго сусіда, настоятеля церкви Зіслання Святого Духа, о. Миколу Леськіва, який гостинно прийме учнів в разі повітряної небезпеки. Укриття там чудове!
Як завжди нас підтримав випускник школи, директор телеканалу «15» Іван Федусь, який безкоштовно встановив камери відеоспостереження (вимога очного навчання). Це надто цінно!
І, звичайно, найважче дісталося моєму адміністративному персоналу та заступнику директора із господарських питань А.М. Зоська, які на власних плечах непосильною працею координували тягар ремонтних робіт.
У нас з’явився чудовий двірник, внутрішньо переміщена особа, пан Віктор Жук, який декілька тижнів проводив ретельну роботу із облагородження території.
Все-таки колектив і кадровий потенціал вирішують все! Гордий, що у нас працює вчитель трудового навчання та фізики В. Таранчук, який витрачає весь вільний час задля покращення початку навчання. Захоплююся роботою сторожа школи Віктора Бучека. Кожен гвинтик в механізмі потрібний!
Завтра іду у невелику відпустку. Вірю, що естафету звернень батьків та інших громадян підтримають мої вірні заступники. Втомився, але чи можемо ми зараз говорити про втому?
Є невирішені питання. Без цього нікуди. Не все в нашій силі і в нашій компетенції (до прикладу, проблема відмостки по периметру спортивної школи чи браку сидінь в укритті – функції засновника).
Висновок простий. Батьки, учителі! Не будьте пасивні. Однією критикою далеко не просунешся. Робімо добру справу разом! З вірою в перемогу! По-іншому ніяк.
