На шахту №4 «Великомостівська» (зараз – «Відродження) Борис Маковецький прийшов молодим хлопцем. Починав електрослюсарем, монтував нові лави. Згодом перевівся на видобувну дільницю №4, ім’я начальника якої Володимира Кобильського було широко відоме у краї завдяки значним виробничим здобуткам.
Працювати і працювати б в успішному колективі, відчуваючи себе дотичним до все нових рекордів, але ці плани перекреслила виробнича травма. Довелося перевестися на поверхню.
– На техкомплексі пройшов усі щаблі: електрослюсар, майстер, механік. Сімнадцять років тому став начальником цієї шахтної дільниці, – розповідає гірник.
– Суть роботи техкомплексу одна – приймаємо гірничу масу з шахти, відділяємо породу через грохот на породовиборці й конвеєром відправляємо на відвал, а вугілля вантажимо у вагони. Процес цілодобовий, конвеєри і лебідки треба постійно ревізувати, а почасти і ремонтувати. Добре, що з постачанням матеріалів цього року ситуація покращилась.
На дільниці начальника поважають і бояться підвести. Вимогливий до себе, вимагає сумлінної роботи від інших. Бориса Михайловича шанують як ветерана шахти, людину невтомну у роботі, із загостреним почуттям відповідальності. Надійний і компетентний фахівець – на таких і тримається виробництво.
