З державного підприємства «Львіввугілля», починаючи з весни 2014 року, за всіма хвилями мобілізували понад 350 працівників. Більшість із них повернулися до мирної праці, а 77 уклали контракт і зараз на військовій службі.
Серед останніх і Віталій Шайтан – прохідник шахти «Червоноградська». Восени 2018 року він зголосився поповнити ряди воїнів. Нетривале навчання – і старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила виконує бойові завдання на Сході України.
Віталій Шайтан
– Вітаю усіх моїх товаришів, усіх гірників з Днем шахтаря!
Тут, далеко від дому, теж подекуди видно шахтні копри, але свої, червоноградські, безумовно, рідніші. Нехай завжди справно крутяться шківи, скіпи будуть повними, а метри дають легко.
– Слава Україні! – телефоном між чергуваннями поздоровив колег Віталій.
Начальник дільниці з ремонту вибійного обладнання шахти «Лісова» Володимир Брошко був мобілізований за першою хвилею. Служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, яка контролювала кордон з Росією. Бойові завдання виконував на території Донецької та Луганської областей.
Колектив ДРВО шахти «Лісова», Володимир Брошко – перший зліва.
– Ті, хто прийшов у військо на початках війни, сповна відчули на собі, як це воювати, коли армія до війни не готувалася. Особисто для мене дуже цінною була допомога і підтримка з рідної шахти, – згадує він. До роботи Володимир повернувся за рік.
– На «Лісовій» я вже чотирнадцять років. Як починав в мехцеху, так і далі тут працюю. Спочатку гірником підземним, електрослюсарем, згодом став механіком, тепер очолюю колектив ДРВО. У День шахтаря бажаю усім краянам насамперед мирного неба, а колегам-гірникам – міцного здоров’я, м'якого вугілля, нової техніки у вибоях та доброї зарплати.
Гірник очисного забою шахти «Відродження» Віктор Турко потрапив в зону АТО влітку 2014 року. Служив у 24-ій ОМБр імені короля Данила в найспекотніші у всіх сенсах дні на Донеччині – Амвросіївка, Зеленопілля, Лисичанськ. У серпні, коли виходили з «котла», отримав поранення в ногу. Повернувся на лікування на Львівщину, оговтався – і знову на Схід.
Віктор Турко (крайній зліва) у колі родини
Повернувшись, Віктор приступив до роботи і знову активно зайнявся футболом – грає на позиції захисника за гірницький ФК «Вугільник». За вісім років на шахті «Відродження» зарекомендував себе з найкращого боку. Його обрали головою первинки НПГУ шахти. Зараз багато уваги потребує сім’я – маленький синочок активно пізнає світ та охоче бавиться з татом.
