У прекрасну пору буяння та розквіту природи Небеса забирають найкращий цвіт української нації – захищаючи Україну від російських загарбників, загинув колишній учень Червоноградського навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів – колегіум» №3 Олександр Ярмолюк, розумна, щира, відповідальна Людина. Немає слів, щоб передати біль і розпач через непоправну втрату…
«Сашко запам’ятався мені хлопчиком з допитливими оченятами, завжди з посмішкою на обличчі, – згадує перша вчителька Оксана Іванівна Луцик. – Він був розумним, скромним, спокійним, вихованим, відповідальним учнем. Дівчатка-однокласниці завжди були оточені його увагою, а для хлопців він був надійним, вірним другом. Сашко, ти став ще одним Ангелом-охоронцем для нас, для України».
Надійним, завжди готовим прийти на допомогу будь-кому. Таким закарбувався у пам’яті Олександр Ярмолюк для класного керівника 5-9 класів Ганни Іванівни Кундик. «Клас, у якому навчався Саша, був дуже дружнім. Там не було байдужих. Сашко був лідером. Такий учень у класі – це подарунок Бога класному керівнику. Він з тих людей, котрі говорять: «Якщо не я, то хто?». Сашко, ми молимося за тебе. Спочивай з Богом. Я вірю, що твої сини будуть гордитись своїм татом-Героєм».
З ніжністю у серці, з любов’ю в душі згадує Олександра його класний керівник Ольга Петрівна Лапій. «Пам’ятаємо Сашу як відповідального, надійного, справедливого, талановитого учня. Хлопчина був допитливим і старанним у навчанні, активним у житі класу та школи. Ми всі його любили… Замало слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лишень сім’ї, а й усіх людей, які його знали, цінували, поважали».
«З Сашком я навчалася в 10 та в 11 класі. Він був добрим, скромним, веселим, – розповідає однокласниця Олександра Ярмолюка Вероніка Трембач (Стерничук). – Саша був хоробрим, не боявся брати на себе відповідальність, добре вчився, був ввічливим до вчителів, однокласників. Він завжди залишиться в нашій пам’яті тим усміхненим і добрим Сашком».
