З першого дня війни у Червонограді за адресою вулиця Івасюка, 3 діє Гуманітарний штаб Червоноградської міської територіальної громади з гуманітарних та соціальних питань. З того часу сформувалася потужна команда, яка з кожним днем забезпечує все більші обсяги робіт. За 85 днів війни відправили понад 500 тонн гуманітарних вантажів у 79 напрямків в Україні. Найчастіше – в Київ, Попасну, Вознесенськ, Ірпінь, Дніпро. Для цього задіяли більш ніж 230 транспортних засобів, з яких 10 – фури. Також прийняли 100 бусів та фур з-за кордону. Найчастіше допомогу отримували з Польщі, Німеччини, Великобританії та Сполучених Штатів Америки.
Із першого дня роботи штабу у ньому працюють Анастасія Безпалько, студентка-другокурсниця Національного університету «Києво-Могилянська академія», Надія Земницька, заступниця міського голови Червонограда, Олег Мусій, уповноважений Червоноградської міської ради з питань запобігання та виявлення корупції.
Олег Мусій, Надія Земницька і Анастасія Безпалько
– 24 лютого вийшло розпорядження Червоноградської районної військової адміністрації про створення гуманітарних центрів у кожній територіальній громаді, – розповідає Надія Земницька, заступниця міського голови Червонограда. – Оскільки курую в міській раді гуманітарні питання, то створення такого центру в нашій громаді обговорили із міським головою Андрієм Залівським. Разом з Олегом Мусієм запропонували, щоб штаб у Червонограді очолила Анастасія Безпалько. Знаємо її як класного менеджера, тому не було жодних сумнівів, що з організацією роботи гуманітарного штабу вона справиться якнайкраще.
– Не вагаючись, я взялася за цю роботу, – каже Анастасія Безпалько. – Там, на війні, мій тато, хресний, друзі – я знаю, для чого я стараюся. Якщо солдату треба робити свою роботу, то є певні чинники, які впливають на його ефективність. Це не лише його знання і вміння. Не менш важливо, чи добре він поїв, поспав, не змерз, чи має сухі шкарпетки. Я розумію, що навіть один спальник покращить одному бійцю сон. А якщо цього всього фури, то і результат буде відповідний.
– Для штабу ми обрали приміщення на вулиці Івасюка, де колись була жіноча консультація, – продовжує Анастасія Безпалько. – Вже наступного дня комунальники його прибрали і ми відразу дали оголошення про те, що сюди можна приносити гуманітарну допомогу. Дуже багато місцевих людей відгукнулися на цей заклик, а також не менше приходили з пропозицією допомогти. Вже 26 лютого тут стояла черга.
Волонтерське ядро склали люди, яких знаємо давно, з якими перетиналися в проєктах, зреалізованих раніше. Тут, зокрема, задіяні багато молодих людей, які проявили себе в Міському учнівському самоврядуванні. Отож, є база довіри. І ми знали що, коли працюватимемо разом, то все в нас складеться добре. Процес буде йти і робота кипітиме. Так само приєднувалися люди, які допомагали по кілька днів або тижнів.
Тепер робота нашого штабу стала максимально організованою і структурованою, – каже його очільниця.
– Особисто для мене стало феноменом, що працювати в гуманітарний штаб ми нікого не запрошували, – не приховує емоцій Надія Земницька. – Покликали тільки Анастасію. А всі решта прийшли самі. Більшість із них в минулому – учасники хабу «Космодром», зараз навчаються в інших містах. Для мене це дуже приємний момент. Адже свого часу довелося багато працювати з учнівським самоврядуванням міста, в хабі «Космодром». Я була приємно здивована.
Тепер це велика, дружна, свідома, відповідальна команда, яка на повну силу працює для перемоги.
Спочатку в штабі все було спонтанно, але вже за два тижні вималювалося, як усе в ньому має діяти. Якщо хтось приносив продукти, то їх заносили в окрему кімнату, так виник харчоблок. Цією ділянкою займаються волонтери, в тому числі хлопці з відділу культури (Андрій Процик) та відділу молоді і спорту (Іван Хомяк). Підрозділ формує та роздає продуктові набори переселенцям, а також розвозить продукти в комунальні заклади, де проживають вимушені переселенці.
Олег Мусій забезпечує переміщенням гуманітарних вантажів через кордон і їх документальним оформленням. Йому можуть подзвонити навіть вночі чи вранці, і він разом з депутатом міської ради Андрієм Войтовичем без питань їдуть, перевантажують фури, заповнюють декларації та підтверджуючі документи.
Учасник бойових дій Володимир Гуляйгродський відповідає за пальне. Він контактує з тими, хто для потреб штабу привозить паливо, заправляє буси, що вирушають з гуманітарною допомогою в дорогу, купує талони – на ньому велике навантаження. Михайло Новосад виконує паперову роботу, за ним кореспонденція. Наміцно вписався у волонтерську команду Петро Карапуда, станичний Червоноградського братства ОУН-УПА. В його обов’язки входить формування овочевих наборів (картопля, буряк, цибуля, морква та інше) для переселенців.
Потужно діє медичний підрозділ. Курує цей напрямок Марічка Гембальська. Тут є тісна співпраця з медиками Центру первинної медико-санітарної допомоги Червонограда, його директоркою Анною Ярмолою. Разом формують аптечки бійцям, медикаменти в населені пункти на сході та півдні України.
– Ще одним нашим підрозділом є склад, його називаємо «термінал», – розповідає далі Анастасія Безпалько. – В перші дні ми не очікували, що робота нашого гуманітарного штабу розростеться до таких масштабів, що буде потрібний великий логістичний центр, в якому б можна було приймати, вантажити буси та фури. Але дуже швидко приміщення по Івасюка стало катастрофічно тісним для тієї роботи, яка розгорталася. Ми дуже тішилися, коли прийшла перша вантажівка, так само раділи, коли першу фуру відправили. А тепер стандартно щотижня приймаємо і відправляємо по фурі, а то й кілька. Зважаючи на наші масштаби, часто довантажуємо транспорт, який відправляють інші громади.
За роботу терміналу відповідає Юрій Чучман. Маємо перевірених водіїв, які постійно їздять у потрібні в певний момент напрямки.
Штабу гуманітарної допомоги безкоштовно надав термінал червоноградський підприємець Назарій Білобран. Наш термінал внесений в число чотирьох офіційно зареєстрованих на Львівщині, які приймають, сортують та відправляють гуманітарну допомогу, – доповнює Анастасія.
У Червоноград гуманітарна допомога тепер надходить з багатьох країн світу. Як приклад Sebastian Bursakowski-Irzykowski з польського Пісковіце, міста-побратима Червонограда, з яким співпрацю ще 20 років тому налагодив депутат Верховної Ради України V-VI скликань Володимир В’язівський. Щотижня Себастьян у Червонограді з гуманітарними вантажами, навіть привіз бус. Як були потрібні ліки чи техніка, то він з іншими польськими добродійниками у Польщі їх купував, а далі червоноградський штаб передавав хлопцям на війну.
На співпрацю з німецьким містом Ольденбург землі Нижня Саксонія вийшов депутат Червоноградської міської ради Андрій Войтович. Звідти вже прислали сім фур гуманітарного вантажу, який червоноградський штаб дуже швидко відправив в різні гарячі точки в Україні. Допомога також іде з Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Сполучених Штатів Америки, Данії, Швейцарії, Великобританії, інших. Нам, українцям, допомагає увесь світ.
Сюди, на Івасюка, люди просто приходять і, наприклад, кажуть: «У мене в Америці живе сестра, яка хоче щось передати в Україну – скажіть, на кого висилати?». А часом під’їжджають машини з гуманітарною допомогою, яку хочуть тут віддати, щоб вона потрапила там, де найпотрібніша.
– Іноді люди просто вражають, намагаючись докластися до перемоги України у війні з «рускім міром», який пішов на наш у землю кровопролитною війною, – каже Надія Земницька. – Одним з таких людей є отець Георгій. На паливо для автомобілів, які штаб відправляє з гуманітарною допомогою військовим та постраждалим територіям, він дав велику суму.
– Все, що надходить у штаб, що відправлено і куди, фіксуємо в спеціальній папці на гугл-диску, – каже про звітність Надія Земницька. – Далі додаємо фотозвіт про доставку до адресата. Допомогу направляємо тільки за офіційними запитами як цивільних, так і військових, благодійних фондів, військових адміністрацій, адміністрацій територіальних громад. Пакуємо практично усім, якщо бачимо потребу. В пріоритеті запити військових, територій, де йдуть бойові дії, а також звільнених. Там найважче, тому допомагати треба найперше.
Робота з переміщеними особами – ще один з напрямків діяльності. В місті проживає близько 800 вимушених переселенців, розселенням яких займався гуманітарний штаб.
– Наш обов’язок – допомагати цим людям, – ділиться думками Надія Земницька. – Але вони різні. В окремих є особливі вимоги і побажання, запити, які задовольнити нереально. В основному ж порозуміння є. Буквально днями для переселенців, які проживають в школах, привезли шелтери для покращення їх особистого простору. Одне таке ліжко коштує 10 тисяч гривень, а доставили їх в Червоноград понад 50. Для переселенців, які проживають у наших закладах, організували на місцях харчування. А також вони отримують допомогу за запитами директорів цих закладів. Для тих, хто знайшов собі житло самостійно, видаємо одноразову допомогу.
Штаб також організував пошиття розвантажувальних жилетів для військових. Їх вже виготовлено понад півтора тисячі. Швей-волонтерок згуртувала навколо себе мама Анастасії Безпалько Зоряна Ярославівна. Зараз перейшли на пошиття аптечок для бійців. В дванадцятій школі їх кроять, в Червоноградському ліцеї декілька людей шиють, так само шиють на одному з місцевих підприємств, якщо є така змога. Є точки пошиття у Соснівці. Асортимент розширюється підсумками, плитоносками.
Багато робить підрозділ червоноградського штабу в Гірнику, який очолює депутатка міської ради Наталія Курівчак. Там так само збирають і відправляють допомогу, організували пошиття потрібної для бійців амуніції.
Найбільше відправлень з Гуманітарного штабу Червоноградської міської територіальної громади з гуманітарних та соціальних питань було в Київ та Київську область. Допомога йшла до Львова – у військовий госпіталь чи на «Арену Львів», де проживають люди, переміщені з зони бойових дій. Досить часто возили допомогу в Покровськ, Попасну, Бахмут.
Дві фури відправили на Торецьк за запитом тамтешньої військової адміністрації. Багато вантажів пішло у Вознесенськ, за що отримали подяку від вознесенського міського голови. Також допомога з Червонограда пішла у Дніпро, села Харківщини і Чернігівщини. Серед адрес відправлень – Лисичанськ, Лиман, Кропивницький, Кривий Ріг, Краматорськ, Лохвиця, Нова Одеса тощо.
Треба сказати, що в штабі працює близько тридцяти людей, для яких волонтерство – стан душі. Їх не доводиться просити, вони завжди там, де треба підставити плече як у прямому, так і в переносному значенні. А навколо них – сотні, тисячі тих, хто розуміє, що навіть найменша справа чи вклад наближають перемогу України над кремлівським загарбником.
Матеріал підготовано за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.
