Життя у сучасному світі наповнене дивиною... Лише неповних два роки тому українці закидували камінням автобуси зі своїми співвітчизниками, яких привезли додому з китайського міста Ухань. А тепер коронавірус, яким ніхто з евакуйованих тоді, вочевидь, не був інфікований, став для усіх нас абсолютно буденним поняттям. «Скільки там сьогодні захворіло? 20 тисяч? Та, бувало й більше…»
Що робить влада для того, аби наша держава не відставала від розвинених країн у темпах подолання наслідків пандемії. Про це журналістам Львівщини та Івано-Франківщини розповів перший заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Комаріда:
Олександр Комаріда
– Всередині вересня 2021 року Міністерство охорони здоров’я мало приємність повідомити суспільству про те, що в Україні зроблено 10 мільйонів щеплень від коронавірусу. І буквально через три місяці, тобто всередині грудня, цей показник становив уже понад 27 мільйонів введених доз. Коли ми розпочинали цю вакцинальну кампанію, мабуть, і самі не вірили, що зможемо у настільки стислі терміни щепити таку велику кількість людей.
Звісно, на початку 2021 року ми вже мали детально розписані вакцинальні плани. Але не було вакцини, хоча й ми мали величезне бажання якнайшвидше її отримати, аби захистити якомога більше українців. А зараз ми розчаровуємося, коли загальноукраїнський тижневий показник вакцинації падає із півтора мільйона введених доз до одного мільйона і двохсот тисяч. Але продовжуємо рухатися вперед та дякуємо нашим співгромадянам, які із розумінням ставляться до потреби захистити себе і своїх близьких від вкрай небезпечної недуги.
Впродовж останніх місяців 2021 року коронавірус фактично став пандемією невакцинованих людей. Бо абсолютна більшість випадків потрапляння до реанімаційних відділень, палат інтенсивної терапії та й узагалі в стаціонарні відділення лікарень трапляються із пацієнтами, які не встигли отримати дві дози вакцини або взагалі відмовилися щеплюватися. Звісно, вакцинація не гарантує стовідсоткового захисту від вірусу. Але навіть якщо після щеплення ви його підхопите, то, швидше за все, перенесете хворобу у легкій формі.
Зараз бачимо, що прагнення людей вакцинуватися падає після того, як області, у яких вони мешкають, виходять із «червоної» зони. Ми ж працюємо над тим, щоб це бажання стимулювати, адже до України уже дістався штам Омікрон. І ніхто не знає, що буде далі. Деякі європейські країни вкотре закривають свої кордони, інші продовжують «локдаун».
У грудні минулого року я був у відрядженні в Нідерландах. Незважаючи на те, що там двома дозами вакциновано понад 85% мешканців, практично усі заклади працюють до п'ятої години, і лише продуктові магазини – до восьмої. Жорсткі обмеження уряди європейських держав продовжують для того, щоб захистити життя та здоров’я своїх громадян і уповільнити темпи розповсюдження вірусу.
– Що Міністерство охорони здоров’я робило для того, аби українці не боялися вакциновуватися?
– Я фармацевт за освітою, був безпосередньо долучений до реєстрації всіх вакцин від коронавірусу на території України, починаючи з індійського препарату CoviShield, який ми змогли отримати у лютому 2021 року. Щоб показати людям, що вакцинація – це єдиний нормальний шлях до подолання пандемії і привернути максимальну увагу до вакцинальної кампанії, ще з весни Міністерство охорони здоров’я дозволило так званим «лідерам думок» щеплюватися поза чергою залишковими дозами.
В той час ми отримали перших 500 тисяч доз вакцини CoviShield – це AstraZeneca, яку виробляють в Індії. А разом із нею – купу негативу через чутки про те, що «знову привезли якусь індійську неякісну вакцину з недоведеною ефективністю і непроведеними клінічними дослідженнями». Хоча вся відмінність CoviShield від AstraZeneca полягала виключно у місці виготовлення і, відповідно, торговельній назві.
Я особисто був у грудні 2020 року на заводі, де виробляють CoviShield. І бачив на власні очі, що всі процедури там відбувалися на новітньому обладнанні, із дотриманням необхідних стандартів та під контролем фахівців компанії AstraZeneca. Для нас на той момент це було вкрай важливо, адже країни Європи та США вакцинальну кампанію уже розпочали, а нам було вкрай важко отримати для України навіть вакцину CoviShield.
Коли ж цей препарат до нашої держави нарешті привезли, ми розпочали широку інформаційну кампанію. Залучили «лідерів думок», публічно вакцинувався президент України, вищі посадові особи. Незважаючи на те, що в частини суспільства було упереджене ставлення до вакцини CoviShield, ця перша півмільйонна партія розійшлася досить швидко.
А влітку, коли нарешті добилися великої кількості вакцин, то вже розуміли, що частина людей точно за, вони готові щеплюватися і другою, і третьою дозами якнайшвидше. Є люди, які точно проти, їх ми не переконаємо. Але більшість вагається. І от якраз цим людям треба пояснити, що вакцинація – єдиний шлях до подолання пандемії і повернення звичного стилю життя.
Тому в цей час Міністерство охорони здоров’я звернулося за допомогою як до загальнонаціональних телеканалів, так і до місцевих засобів масової інформації та операторів зовнішніх рекламоносіїв. Інформаційна кампанія, безумовно, принесла значну користь, бо понад половина українців вже вакцинувалися від коронавірусу.
– Чи може людина відмовитися від вакцинації через алергію?
– Абсолютні протипокази до вакцинації мають менше одного відсотка громадян. І навіть якщо у людини була алергічна реакція, наприклад, на препарат CoviShield чи AstraZeneca, є рекомендація національної технічної групи експертів з імунопрофілактики, що такій людині рекомендовано ввести іншу вакцину. На векторну вакцину добре «лягає» мРНК-вакцина – це Pfizer або Moderna.
У світі зараз є три типи вакцини від коронавірусу – інактивована, векторна та мРНК. Знайти людину, у якої виявиться алергія на якийсь компонент одного з препаратів складно, хоча можливо. Знайти людину, в якої буде алергія одразу на два типи вакцин фактично нереально, я таких випадків не знаю. Алергія на всі три типи вакцин – фантастика. Тому абсолютний протипоказ до вакцинації – це аж ніяк не алергія, а окремі важкі захворювання, що трапляються, на щастя, в дуже незначної кількості людей.
– Чимало українців вважає, що «безкоштовний сир буває лише у мишоловці». Чому за вакцину від коронавірусу не доводиться платити?
– Вакцинація рутинними вакцинами із календаря щеплень в Україні була і залишається безкоштовною не лише для дітей, а й для дорослих. Для прикладу, завжди безкоштовною була вакцина від дифтерії, яку слід отримувати раз на 10 років.
Але ми розуміємо, що «дармовість» протикоронавірусної вакцини насторожила багатьох. Тому у міністерстві мені вже неодноразово доводилося чути такі жарти: «А давайте оголосимо, що з нового року щеплення від ковіду буде платним. Тоді люди вакциновуватимуться ще активніше». Звісно, що подібних «фейкових» заяв на офіційному рівні ми робити не можемо.
Я вважаю, що відповідати на такі питання людей слід відверто і без зайвих прикрас. Вакцина від коронавірусу є безкоштовною не лише в Україні, а й у всьому світі. Бо від необхідності оголошення «локдаунів» дуже страждає економіка. Падає валовий внутрішній продукт, росте безробіття. Тому будь-якій державі набагато дешевше закупити вакцину і захистити нею своїх громадян від захворювання, аніж через небезпеку поширення вірусу надалі тримати людей вдома, обвалюючи таким чином більшість галузей економіки.
Як ми усі бачимо, третя хвиля коронавірусу в Україні була досить важкою і затяжною. Але завдяки великій кількості вакцинованих громадян жорсткого «локдауну» вдалося уникнути. Завдяки тому, що підприємства продовжували працювати, економічного колапсу не сталося.
Щоб люди звикли до того, що вакцинація від таких небезпечних хвороб як коронавірус може і має бути безкоштовною, потрібен час. Коли у 2017 році в країні запроваджували програму «Доступні ліки», багато хто у неї не вірив. А зараз в людей уже немає жодних сумнівів у тому, що після візиту до сімейного лікаря частину необхідних медикаментів у аптеках можна отримати безкоштовно або з незначною доплатою. Таке ж ставлення буде в майбутньому і до безкоштовності щеплення від ковіду.
Вакцинуватися важливо ще й тому, що всі нові мутації вірусу виникають у середовищі нещеплених. Тож чим більше людей пройдуть повний курс вакцинації, тим швидше ковід слабшатиме. І з часом, сподіваюся, усі ми зможемо зняти маски.
– Якими є основні особливості ведення статистики захворюваності та смертності від коронавірусу? Тобто наскільки офіційні дані, які оприлюднює міністерство, можуть відрізнятися від реальних?
– За даними нашої статистики, з початку пандемії безпосередньо від ковіду в Україні померли понад 72 тисячі людей. Так звані «непрямі» втрати дуже важко і фактично нереально достовірно порахувати. Ми щодня слідкуємо за кількістю викликів швидкої, кількістю її виїздів, кількістю госпіталізацій хворих на коронавірус та інші недуги.
Минулого року, якщо пам’ятаєте, через пандемію і карантин довелося відміняти планові операції. І через це виник умовний парадокс – смертність у зв’язку з іншими нозологіями зменшилася. Дані за 2021 рік зможемо оприлюднити не раніше лютого цього року, до цього ж часу порівняємо смертність за всіма нозологіями за 2020 рік і 2021. Лише тоді можна буде спробувати хоча б приблизно оцінити непрямі втрати від коронавірусу.
Наведу приклад із життя власної родини. В лютому помер мій дідусь. Близько місяця він лежав у лікарні. У вівторок здав черговий тест на ковід і отримав негативний результат. Тому в середу його мали уже виписувати. Але в ту ж середу у нього стається серцевий напад, і у п’ятницю він помирає. Офіційно не від коронавірусу. Але ж усі розуміємо, що смерть настала від ускладнень, які завдала йому саме ця недуга. Тому в статистику він не потрапив.
Зараз можемо бачити трохи іншу ситуацію. Усім посмертно роблять ПЛР-тест на ковід. І якщо результат виявляється позитивним, офіційна статистика поповнюється. Тобто людина може загинути у дорожньо-транспортній пригоді, але якщо в цей час вона була інфікована коронавірусом, її внесуть до переліку. Або якщо людина не мала жодних симптомів ковіду і померла від будь-якої іншої хвороби, а ПЛР буде позитивним, її смерть теж зарахують до ковідної статистики.
Є ще люди, які помирають від коронавірусу вдома, не захотівши або не встигши звернутися за медичною допомогою. Багато хто викликає швидку допомогу на тій стадії хвороби, коли медикам залишається лише констатувати смерть. Причому вільні місця в лікарнях у цей час були. Людину могли б врятувати, але вона, на жаль, вчасно не звернулася.
– Як відбуватиметься вакцинація у цьому році?
– У нас вже є підписаний договір з компанією Pfizer на 2022 та 2023 рік. Впродовж цього часу вони мають поставити в Україну 50 мільйонів доз вакцини. Маємо також додаткові кошти на придбання інших вакцин у разі необхідності. Тобто держава забезпечить всіх охочих українців як двома основними дозами, так і бустерною.
– Як в умовах медичної реформи виживати лікарням невеликих міст, що знаходяться поряд із значно більшими та потужнішими медичними закладами. Наприклад, лікарні міста Соснівка, що неподалік великої надкластерної лікарні Червонограда?
– Це складна ситуація. Але відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування» та реформи децентралізації власники закладів, якими є відповідні місцеві ради, повинні забезпечувати своє населення медичною допомогою. Повірте, ми тільки за, щоб обласна, районна чи міська ради виділяли якомога більше коштів на медицину, на заклади охорони здоров’я, на регіональні закупівлі ліків. Таким чином у людей з’явиться більше можливостей отримати належну медичну допомогу.
На мою думку, і не тільки на мою, тут велика справа в управлінні закладами. Можливо, не потрібно Соснівці потужної вторинки? Зробіть там класну первинку – з хорошою діагностикою, з лікарями, з тестуваннями. Первинку не так уже й дорого утримувати. Але вона може «закривати» до 70, а іноді навіть до 80 відсотків усіх звернень. Так це відбувається в багатьох європейських країнах. А потужна вторинка буде в Червонограді. І люди, яким вона справді потрібна, поїдуть туди.
В Соснівці ж може бути якісна первинка з хорошою капітаційною ставкою, з добрими умовами і достойними зарплатами медичних працівників. Місцева влада їх ще може підсилити за рахунок закупівлі нового обладнання, надбавок. Такий стан справ може задовольнити всіх. Плюс в лікарні не буде великої кількості непотрібного там для первинки персоналу, в тому числі технічного, обслуговуючого і всього іншого.
Знову ж, я не наводжу зараз конкретний приклад для Соснівки і Червонограда, а говорю про те, як би я робив, якби був там, на місці. І багато таких успішних кейсів, повірте, є. Коли в районах роблять із закладів філії, де один директор навіть на кілька колишніх районів. Тому управління, управління і ще раз управління. Якомога більше коштів слід виділяти на зарплати лікарям. А не так званим «царькам», які виконують лише адміністративні функції, але не працюють із пацієнтами, не надають їм медичну допомогу.
Про хід вакцинальної кампанії у нашій громаді розповідає Анна Ярмола, директорка комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Червонограда», депутатка Львівської обласної ради, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я та материнства:
Анна Ярмола
– Спочатку люди сприймали вакцинацію від коронавірусу з негативом, не були морально готові щеплюватися. Щоб пояснити, що вакцина – це найкращий спосіб захистити себе та своїх рідних від підступної хвороби, ми організовували різні промоакції, агітували. Розповідали всім рідним, друзям і знайомим, що лише у разі масової вакцинації підприємства зможуть нормально працювати, люди ходитимуть на роботу і отримуватимуть заробітну плату, не буде необхідності оголошувати «локдауни» і тижнями або й місяцями всім сидіти вдома.
Від початку вакцинальної кампанії пройшло уже немало часу, ми пережили кілька ажіотажних напливів. А зараз охочих знову небагато, черг немає, навіть незважаючи на те, що 31 грудня розпочався черговий етап відсторонення нещеплених працівників від роботи.
Коли була нагальна потреба щепити велику кількість людей впродовж короткого проміжку часу, ми власними силами створили електронну систему запису на вакцинацію. Завдяки цьому люди мали змогу вибрати собі конкретний час і не чекати у чергах.
Тепер уже записуватися через електронну систему не обов’язково, можна прийти до нас у зручний час і досить швидко вакцинуватися. Маємо достатній запас мРНК вакцин Pfizer і Moderna. Це якраз ті препарати, яких колись люди із нетерпінням чекали. А зараз більше запитують про CoronaVac, якого в країні поки що немає.
Тому важливо доносити інформацію про те, що препаратом компанії Pfizer можемо вакциновувати практично усіх – вагітних жінок, дітей, людей працездатного віку. Я сама бустерну дозу зробила нещодавно Файзером, і, окрім нетривалого болю у місці введення, жодних неприємних відчуттів у мене не було.
Щиро дякую всім нашим працівникам за згуртовану і самовіддану працю, особливо в той час, коли доводилося вакциновувати по 700 або навіть 800 людей за день. Хоча охочих щепитися було дуже багато і вони періодично нервували, тішуся тим, що більшість наших співгромадян із розумінням та повагою ставляться до медичних працівників, цінують їхню непросту роботу.
Лікарі та медсестри Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Червонограда по черзі проходили як дводенні очні курси із особливостей вакцинації, які відбувалися у Львові, так і онлайн-заняття. У нас не було такого, що «я не хочу», практично всі медичні працівники мають необхідні знання і кваліфікацію для проведення щеплень від коронавірусу. Це особливо важливо зараз, коли через стрімкий ріст захворюваності частина наших медиків перебувають на лікарняному.
Ретельно дбаємо про дотримання холодового ланцюга зберігання вакцини. Закупили спеціальні бокси для транспортування, всюди є холодогени. Маємо нові холодильники, постійно ведемо реєстр температури. Всі працівники знають і розуміють, що вакцину треба зберігати правильно, адже нею ми щеплюємо в першу чергу своїх рідних та близьких. До того ж закуповується вона за кошти державного бюджету, які ми повинні раціонально використати і подбати про здоров’я наших співвітчизників.
Станом на початок лютого щеплення від коронавірусу у нашому центрі отримали загалом 52734 громадянина. 27851 із них вакцинувався першою дозою, 24375 пройшли повний курс і 508 уже отримали бустерну дозу.
Матеріал підготований у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку.
