По сусідству із нами жила старенька одинока бабуся. Її чоловік помер уже давно, єдиний син загинув у Росії, на далекій півночі. Час від часу до неї приходила якась пані середніх років, приносила продукти. Згодом бабця померла, а трохи більше ніж через півроку її квартиру купила молода сім’я. Коли ми поцікавилися, як так сталося, нові сусіди сказали, що бабуся підписала договір довічного утримання. Тому жінка, яка її доглядала, змогла переписати помешкання на себе і продати. Цікаво було б дізнатися, чи законно це?
Іванна, мешканка Червонограда.
Відповісти на запитання читачки ми попросили адвоката Оксану ЛЕВИЦЬКУ, яка співпрацює із Червоноградським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
– Пані Оксано, що таке договір довічного утримання? Чи є він законним?
– Так, законодавство України передбачає можливість укладення договору довічного утримання. Він є різновидом договорів відчуження майна. Одна сторона, яку називають відчужувачем, передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно. Особливості укладення цього договору виписані у главі 57 Цивільного кодексу України.
– Кому і за яких умов варто задуматися про укладення договору довічного утримання?
– Стороною договору довічного утримання може бути людина, яка потребує сторонньої допомоги. Допомога може бути не тільки матеріальна, а, наприклад, моральна і психологічна.
Це можуть бути одинокі малозабезпечені пенсіонери, одинокі сімейні пари, сім’ї людей похилого віку з непрацездатними дітьми або дітьми-інвалідами. Також відчужувачами майна у договорі довічного утримання можуть бути люди похилого віку, позбавлені опіки та піклування близьких.
– З ким варто заключати цей договір?
– Набувачем за договором довічного утримання згідно норм чинного цивільного законодавства може бути тільки повнолітня дієздатна особа, яка в змозі надати належне матеріальне забезпечення.
– Чи може ця людина бути родичем?
– Так. В договорі вказується фізична особа, яка зобов’язується забезпечувати відчужувача довічно, тобто до його смерті. Набувач майна може бути зобов’язаний утримувати та доглядати не відчужувача, а третю особу, яку назве відчужувач.
Якщо набувачем є кілька осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором на праві спільної сумісної власності. В такому разі їхні обов’язки перед відчужувачем є однаковим. У разі невиконання обов’язків одним з набувачів, всі обов’язки за договором має виконувати інший.
– А соціальним працівником?
– Може, оскільки набувач у договорі довічного утримання – це повнолітня дієздатна фізична особа (громадянин) незалежно від віку, стану здоров’я та професії, або юридична особа (підприємство, організація, установа).
Соціальний працівник має обов’язки відносно особи, яку доглядає.
Утримання і догляд можуть існувати як разом, так і самостійно, тобто договором можуть бути передбачені умови лише утримання (матеріальне забезпечення) або лише догляду.
– Яке майно може бути предметом договору?
– Предметом договору може бути як нерухоме майно, так і рухоме, яке має значну цінність.
– Скільки цього майна повинно бути?
– За договором довічного утримання одна сторона передає другій у власність необмежену кількість свого майна. Це може бути житловий будинок, квартира або її частина, інше нерухоме майно або рухоме, яке має високу вартість.
– Як людина, з якою підписано договір довічного утримання, може розпоряджатися цим майном під час життя свого утриманця і після його смерті?
– Після укладення договору довічного утримання нерухоме майно залишається у користуванні відчужувача – людина продовжує жити у своїй квартирі або будинку, може запрошувати до себе друзів і родичів, здавати цю нерухомість в оренду.
Після підписання договору довічного утримання відчужувач залишається зареєстрованим у своєму помешканні і ніхто ні за яких обставин не може виписати його. До смерті відчужувача набувач не має права розпоряджатись цим майном, тобто не має права його продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
За договором довічного утримання набувач набуває права власності на майно відчужувача або в момент нотаріального посвідчення цього договору, або, якщо предметом договору є нерухомість, в день проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яку нотаріус здійснює невідкладно після посвідчення договору довічного утримання.
З правом власності на майно до набувача переходить і ризик випадкової загибелі речі. Втрата, знищення або пошкодження майна не звільняє особу від виконання в повному обсязі обов’язків, покладених на неї договором.
Майно, набуте за договором довічного утримання одним із подружжя, є спільною сумісною власністю цього подружжя.
– Які умови догляду можна прописувати в договорі, а які – ні?
– При укладанні договору довічного утримання треба максимально чітко визначити всі види матеріального забезпечення, їх обсяг, способи надання та форми. Для уникнення непорозумінь між сторонами чітко визначте грошові суми, черговість виплат таких грошових сум в укладеному договорі, оплату комунальних послуг, забезпечення відчужувача щоденним харчуванням, необхідним одягом, оплатою медичного обслуговування та необхідних ліків, проведення ремонту житла, прибирання, прання одягу і білизни.
Матеріальне забезпечення має надаватися щомісячно і підлягає грошовій оцінці та індексації. Також набувач може надавати будь-яку необхідну допомогу відчужувачу в разі потреби, про що зазначається у договорі.
– Як можна розірвати цей договір?
– Договір довічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків. Також договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.
У разі розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання чи догляд відчужувача, не повертаються.
Якщо договір розривають у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (хвороба, переїзд на інше місце проживання тощо) суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
Безумовною підставою для припинення договору довічного утримання є настання смерті відчужувача, а також оголошення відчужувача померлим. У цій ситуації договір вважається виконаним.
Смерть набувача не є підставою для припинення договору довічного утримання. У цьому випадку його права і обов’язки за договором переходять до його спадкоємців. Також їм переходить право власності на майно, передане набувачеві відчужувачем.
Якщо у набувача відсутні спадкоємці або вони відмовились від прийняття спадщини, майно за договором довічного утримання повертається відчужувачеві, який знову набуває на нього право власності. Зі смертю набувача за відсутності спадкоємців або у разі їх відмови прийняти спадщину договір довічного утримання припиняється.
– Куди звертатися зі скаргами, якщо доглядач порушує або не виконує умови договору?
– У випадку, коли набувач через певні істотні обставини не може надалі надавати відчужувачу належне матеріальне забезпечення або догляд, зобов’язання у відповідності до договору можуть перейти до членів сім’ї набувача або до іншої особи. Але для цього необхідна обов’язкова згода як відчужувача, так і особи, яка виявить бажання взяти на себе обов’язки набувача.
Відчужувач у свою чергу має право заперечувати щодо передання обов’язків набувача за договором довічного утримання іншій особі. У свою чергу набувач має право звернутися до суду для вирішення цього питання. Про перехід до осіб, які будуть виконувати обов’язки набувача, права власності на майно, передане за договором, мова не йде.
Якщо ж мова йде про будь-які посягання на здоров’я особи, її честь або гідність, в такому разі, звісно, слід звертатися до поліції.
