У п’ятницю, 15 жовтня, о 15:00 в нашому місті заплановано провести відкриття Червоноградської філії комунального закладу Львівської обласної ради "Будинок воїна". Про те, яким був шлях до цієї події, читачам Червоноград.City розповідає Михайло Палюга, учасник АТО, координатор відкриття установи, радник міського голови Червонограда у справах ветеранів.
Михайло Палюга, учасник АТО, координатор "Будинку воїна" у Червонограді
– Нас, воїнів АТО Львівщини, минулого року запросили в обласну державну адміністрацію на відзначення Дня Захисника України, – каже пан Михайло. – Там нас покликав на відкриття "Будинку воїна" у Львові його директор Олег Височанський. Я на все подивився, поспілкувався з людьми, і в мене відразу утвердилася думка, що "Будинок воїна" має бути і в Червонограді.
На той час я був членом громадської ветеранської організації "Воля" у Червонограді, яку очолював учасник АТО Олександр Прібега. Він став депутатом Червоноградської міської ради, мав основну роботу. Через велике навантаження Олександр вирішив відійти від керівництва спілкою. І так вийшло, що за його рекомендацією мені довірили очолити "Волю".
У розмовах із хлопцями поділився своєю ідеєю про "Будинок воїна" в Червонограді. Мене підтримали. І ми почали діяти.
Я виступив на сесії Червоноградської міської ради, сказав про необхідність приміщення, де б могли спілкуватися, отримувати потрібну допомогу не тільки спілчани "Волі", а і учасники інших ветеранських організацій, сім’ї загиблих в російсько-українській війні всього Червоноградського району.
Щоб краще зрозуміти про що йде мова, ми із заступниками міського голови пані Земницькою та паном Ковалем поїхали у Львів. Також на одній із сесій міської ради виступив Олег Височанський. Відразу ж відбулася зустріч з міським головою Андрієм Залівським, який нас так само підтримав. І все пішло в рух.
Приміщення під "Будинок воїна" у Червонограді нам надали за адресою вулиця Корольова, 8. Це 280 квадратних метрів, з нами також базуватимеся молодіжна організація "Пласт".
Тут завжди зможуть провести свої заходи, зустрічі громадські організації, які підтримують концепцію "Будинку воїна". Насамперед дбатимемо про створення умов для соціально-психологічної адаптації ветеранів, діючих військовослужбовців на етапі переходу до цивільного життя, підтримуватимемо рідних загиблих воїнів.
Форм роботи намічено багато. Якщо, наприклад, говорити про психологічну адаптацію, то це будуть індивідуальні заняття, групові тренінги, робота з родинами, арттерапія. Освітні проєкти передбачають професійну перекваліфікацію, мотиваційні програми. Також зможемо надавати ветеранам і юридичні консультації, залучаючи в тому числі і спеціалістів, які співпрацюють з "Будинком воїна" у Львові.
В роботі наголошуватимемо на людських цінностях, говоритимемо з молоддю про новітню історію України, починаючи з 2014 року. Бо часто про війну на сході з проросійськими загарбниками люди думають так, ніби їх це не стосується. Переважно кожен живе своїм буденним життям, не відчуваючи наслідків війни. А там хлопці гинуть.
У Червонограді багато ветеранських організацій – "Воля", "Червоноградська Самооборона", Ветерани АТО міста Соснівки, червоноградський підрозділ громадської організації "Всеукраїнський союз ветеранів – За життя", Червоноградська міська Спілка ветеранів Афганістану тощо. Афганці, на мою думку, мають багато корисних напрацювань, обов’язково треба скористатися їх досвідом.
У час підготовки "Будинку воїна" до відкриття я розкинув по групах повідомлення, що запрошую долучитися до його ремонту. Без зайвих запитань зголосилося певне коло ветеранів, відклавши свої особисті справи. Великий обсяг робіт виконало комунальне підприємство "Червонограджитлокомунсервіс". Щира подяка його директору пану Кукобі, бо дах приміщення протікав, а також не було світла. Всі ці питання вдалося вирішити саме завдяки допомозі "Червонограджитлокомунсервісу".
Нам сприяє Червоноградська міська рада, особливо заступниця міського голови пані Земницька. Її батько ветеран, він зараз на сході, тому з особливою повагою ставлюся до Надіі Миколаївни і того, що вона робить для "Будинку воїна" у Червонограді. Ми вже співпрацювали і під час святкування Дня Конституції України, коли був організований показ фільму Ігоря Зінича "Псих". Також разом проговорювали святкування 30-річчя Незалежності України. А якщо комусь щось не подобається, то завжди кажу – прийди і зроби краще.
Відкриття "Будинку воїна" у Червонограді заплановане на 15 жовтня. Очікуємо багато гостей, звісно, що дотримуватимемось карантинних вимог. Має бути в нас на відкритті голова Червоноградської райдержадміністрації пан Дяченко, голова Червоноградської районної ради пан Порицький, народна депутатка Софія Федина, очікуємо також голову Львівської облради Ірину Гримак, колег з "Будинку воїна" у Львові, і, звичайно, керівників Червоноградської територіальної громади. В програмі – вечір патріотичної пісні, співатимуть Софія Федина та Зеник Медюх.
Звертаюся до всіх, що "Будинок воїна" нас має об’єднувати, тільки так побудуємо сильну, незалежну, демократичну державу, він допоможе ветеранам якнайскоріше повертатися до мирного життя. Бажаю всім міцного здоров’я і закінчення війни з проросійськими окупантами на сході України.
Довідково:
Михайло Палюга – червоноградець, навчався в четвертій школі, закінчив Белзьку філію Угнівського аграрно-будівельного ліцею, пройшов британські курси і отримав сертифікат «Менеджмент безпеки бізнесу», здобув ступінь бакалавра у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького. Зараз навчається в спільному проєкті Норвегії та України за напрямком «Стратегія розвитку територіальних громад».
З 2014 по 2017 рік служив за контрактом у частині Т0200, яка дислокується у Червонограді. Спочатку був командиром відділення взводу охорони, далі виконував обов’язки командира взводу. Задача цього підрозділу – охороняти стратегічні об’єкти.
Перший виїзд Михайла в зону АТО припав на липень 2014 року у звільнений від проросійських терористів Слов’янськ, завдання – охороняти бійців, які тут відновлювали школу, а також стояти на охороні міста. Друге відрядження на схід було у Волноваху, де охороняли важливі об’єкти – електростанцію з напругою 20 тисяч вольт, а також депо.
Наступне від командирування було у Запоріжжя (2015 рік), де бійці з червоноградської частини охороняли переправу, бо саме в цей час на мостах дуже часто ставалися диверсії, їх підривали проросійські терористи. А в 2017 році, якраз в час загострення на фронті, довелось нести службу в Комишуватому біля Маріуполя. Тоді його блокпост обстріляли проросійські найманці. У переддень від’їзду з побратимами додому, під час чергового обстрілу куля просвистіла біля його голови. "Значить, мав жити, дякую Богу!", – каже Михайло.
У 2016 році, після Волновахи, у Львівському військовому госпіталі Михайлу Палюзі довелося пройти лікування психологічної травми. На щастя, психологічне здоров’я вдалося відновити повністю.
Після закінчення контракту деякий час залишався без роботи, далі разом з дружиною зайнявся підприємницькою діяльністю.
Михайло – учасник Маршу захисників у Києві на День Незалежності України, один з організаторів ходи ветеранів у Червонограді, охоче зустрічається із шкільною та студентською молоддю.
Подружжя Палюгів виховує двоє синів: старшому Олександру 11 років, молодшому Павлу – 9, вчаться вони в п’ятій школі. Хлопці спортивні, старший захоплюється футболом, молодший – карате. Сини впросили батька, хоч той дуже вагався, не підписувати новий контракт із Збройними Силами України. Але в найтяжчий час він гідно ніс службу воїна-захисника.
