Стан справ, який складається сьогодні в галузі міських перевезень – критичний. Мешканці Червонограда хочуть і повинні мати якісне транспортне обслуговування – це один з основних факторів комфорту. В той же час чуємо звинувачення в бік перевізників про неналежне виконання ними своїх обов'язків, до повноти виконання рейсів, стану чи переліку автобусів, які виїжджають на маршрути.
Перевізники говорять про те, як виправити ситуацію, але їх, на жаль, у Червонограді не чують.
Спробуємо проаналізувати події, які відбуваються із перевезеннями в місті протягом останніх років. В 2018 році виконком розірвав заключені договори з обома автотранспортними підприємствами через недотримання графіків перевезень. Судові рішення доводять, що договори з перевізниками розірвали з порушенням законодавства і ці дії виконавчого комітету були незаконними.
Не дивлячись на те, що транспортники в судовому порядку оскаржували рішення виконкому (саме те, яке було судом визнане неправомірним), виконавчий комітет оголосив нові конкурси. Влада задекларувала позитивні зміни в транспортній галузі міста (винесли вимоги до перевізників щодо запуску на маршруті № 7 двох низькопідлогових автобусів, збільшили частоту рейсів, зокрема в Гірник). Представники виконавчого комітету також наголошували, що розуміють потреби і проблеми перевізників.
Очікували появи на ринку нових підприємств із новим транспортом. Однак, на оголошені конкурси крім тих перевізників, які раніше здійснювали перевезення, бажаючих працювати у місті заявився ще тільки один. Та й той подав на конкурс з п'яти маршрутів, що виставлялися, тільки на один і такі автобуси, що не відповідали вимогам конкурсу.
Члени конкурсного комітету, як підтвердили судовим рішенням, не здійснили дій, яких вимагає законодавство щодо виключення учасника з конкурсу. Йому протиправно присвоїли друге місце.
Чому не було конкуренції? Адже, напевно, мало б знайтися багато бажаючих здобути право 5 років здійснювати перевезення в місті з майже 70-тисячним населенням.
На мою думку, не так уже й багато бізнесменів готові вкладати в цей бізнес інвестиції, аналізуючи ситуацію в місті з порушенням законодавства при розірванні договорів і проведенні конкурсів.
Але основне – це економічні питання.
Тариф
Вже кілька років вартість проїзду в межах Червонограда не відповідає економічно обґрунтованій собівартості перевезень та реальним затратам перевізників. Ось таблиця, яка це демонструє:
Шість останніх років перевізники їздять за тарифами, які є нижчими від економічно обгрунтованих. Півтора року пояснювали членам виконавчого комітету, що з наявними на сьогодні тарифами перевізники не можуть забезпечити якісне виконання своїх зобов'язань.
Були припущення, що перевізники занижують доходи. В червні 2019 року працівники міської ради провели обстеження пасажиропотоків на маршрутах №2 та №3. За результатами обстеження маршруту №2 встановили, що за день автобусом перевезли 540 пасажирів. З них оплачують проїзд в повному обсязі тільки 314 (58%) пасажирів, 236 пасажирів (42 %) – пільговики.
З урахуванням того, що окремі пасажири пільгових категорій оплачували за проїзд 2 гривні, загальна сума виручки в день обстеження становила 1850 гривень. Наголошую! Перевірили автобус місткістю 22 сидячі місця в робочий день. Була хороша погода, працював ринок.
Тепер наочно – витратна частина.
Заробітна плата водія за один 12-годинний робочий день – 600 гривень.
Податки та пенсійні відрахування становлять 250 гривень.
Дизельне паливо на заправку автобуса на один робочий день – 27 л (в червні 2019 ціна в Україні становила 28,1 грн/л) – 760 гривень.
Зберігання та випуск автобусів у рейс (послуги лікаря і механіка) – 50 гривень.
Оплата заїздів на автовокзал Червонограда – 40 грн.
Загалом виходить 1700 гривень.
150 грн залишку треба поділити на запчастини, мастильні матеріали, утримання слюсарів, бухгалтерії, диспетчерів, касирів, адмінперсоналу, сплату податків і багато інших видатків підприємства.
І добре ще було б щось виділити на новий автобус, тому що люди хочуть їздити комфортним і зручним транспортом.
Як за цих 150 гривень, що залишилися, ми можемо забезпечити якісне виконання рейсів? Як в майбутньому купити транспорт? Як виконати зобов'язання по підприємству зі сплати податків?
Результати перевірок довели до членів виконавчого комітету. Але і в липні 2019, і в січні 2020, і в червні 2020 вимоги перевізників щодо перегляду тарифів проігноровані.
Яка вартість перевезень на сьогодні в інших містах України?
Рівне – з 1 січня 2019 року тариф на проїзд міським автомобільним транспортом загального користування встановили в розмірі 6 гривень.
Калуш – з 1 березня 2019 року тариф на транспортні послуги в міських автобусах затвердили в розмірі 6 гривень.
Луцьк – з 1 червня 2019 року ввели тариф в розмірі 6 гривень,
Івано-Франківськ – з 15 квітня 2019 року тарифи встановили в розмірі 6 гривень.
Ужгород – з 1 серпня 2019 року 7 гривень.
Львів – з 1 лютого 2019 рок тариф на перевезення збільшено з 5 до 7 гривень.
У Львові місцева влада і комунальні підприємства зараз підняли питання про чергове підвищення вартості проїзду.
Сокаль – з лютого 2019 тариф підвищили до 6 гривень.
В Тернополі з 20 грудня 2018 року запровадили тариф у розмірі 6 гривень для власників «картки тернополянина» і 7 гривень – для решти пасажирів.
Є окремі міста, які депутати порівнюють з Червоноградом. Як приклад для порівняння стану організації перевезень в місті – Стрий та Кам'янець-Подільський. Що відбувається там?
У Кам’янці-Подільському в 2019 році ввели тариф у розмірі 6 гривень, у Стрию з серпня 2019 тариф підвищили до 7 гривень.
Але сьогодні окремі члени виконкому Червоноградської міської ради продовжують ігнорувати закони економіки і блокувати введення тарифів, які дозволили б забезпечити якісний рівень пасажирських перевезень в місті.
Про великі низькопідлогові автобуси
Наведу приклад безвідповідального рішення виконавчого комітету, яке призвело до значних збитків автотранспортних підприємств. На виконання тендерних вимог вже згаданого конкурсу, який проводився в 2018 році, ТзОВ "Авто-Лайн" частково за власні та частково за кредитні кошти за 1,6 млн гривень придбало два низькопідлогових автобуси, які в грудні 2018 року виїхали на маршрут.
Що підприємство отримало по факту? Кожен виїзд такого автобуса не покривав витрат на паливо, завдаючи в день 600-650 гривень лише прямих збитків, не враховуючи витрат на його знос, ремонти, обслуговування та відсотків за користування кредитом.
В результаті з червня 2019 року ми були змушені зняти їх з маршрутів, оскільки в подальшому нарощувати збитки підприємство більше не мало можливості. Повторно ці автобуси виїхали в місто на 10 днів на початку вересня 2019 року, протягом цього періоду міська рада перевіряла пасажиропотік по маршруту. Перевірка підтвердила значну збитковість експлуатації низькопідлогових автобусів у Червонограді.
Однак жодних дій зі зміні тарифів не здійснили. Лише прийняли рішення виконкому про надання дозволу підприємству замінити ці автобуси на транспорт меншої місткості.
Але при цьому жодного разу не було коментарів депутатів чи членів виконкому про те, що ми прийняли необдумане рішення і в результаті цього рішення підприємство зазнало збитків в розмірі більше 300 тис грн (без врахування сплачених коштів за автобуси, які сьогодні вже майже рік простоюють на території підприємства).
Ми майже рік чули в їх виступах лише про те, що жахливий перевізник ТзОВ "Авто-Лайн" не виконує умови договору, припинивши випускати на лінію низькопідлогові автобуси, та не дотримує графіків руху.
Ви всі неодноразово були на львівській автостанції №2. Наступного разу зверніть увагу: з величезної кількості автобусів, які звідти відправляються по містах і селах області, тільки 13 нових великих білих автобусів, що за два останні роки придбало ТзОВ "Авто-Лайн" у завода-виробника.
Чи думали депутати чи члени виконкому, чому сьогодні підприємство, що створило на теренах Сокальщини та Червонограда понад 160 робочих місць, сплатило минулого року понад 7 млн грн до державного та місцевих бюджетів, вивело за два останні роки на дороги Львівщини 13 нових автобусів, не може забезпечити належний рівень якості перевезень у Червонограді? Чому цього ж не може зробити Червоноградське АТП?
Вони надалі продовжують вірити, що проведуть наступний конкурс, змінять перевізників і нарешті все стане добре.
Проблема в тому, що члени виконкому не хочуть визнати, що хто б не був перевізником на маршрутах в місті, саме вони, як замовник перевезень, не лише питають з перевізника за дотримання умов договору, але й відповідають за рентабельність і існування маршруту.
Очевидно, вони забули, що згідно Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Мабуть, якби було таке розуміння, не відмовлявся б свого часу від перевезень по місту ПП "Автотранссервіс", а в 2018 році від маршруту №7 – Червоноградське АТП, не стояло б сьогодні питання щодо відмови від цього ж маршруту №7 і ТзОВ "Авто-Лайн".
Якщо не будуть змінені умови функціонування перевізників на маршрутах, від самої зміни перевізників ситуація в місті кращою не стане.
Червоноград не живе у замкненому просторі. Тут така ж вартість пального, як і в інших містах. Тут водії так само хочуть мати адекватну заробітну плату, як і в інших містах. Тут також в перевізників є маса накопичених проблем, які треба вирішувати, щоб завтра автобуси могли виїхати.
Пільги
Роками перевізники недоотримують значні суми за перевезення пільгових категорій населення.
Свідомо не згадуватиму про ситуацію з відшкодуванням пільгових перевезень у 2020 році. Через пандемію Covid-19 місцеві бюджети постійно зазнають істотних змін, перерозподілів. Імовірно, в більшості місцевих громад за півріччя бюджети не виконають.
Як виглядала ситуація в попередні періоди? За підсумками 2018 року підприємство при заявлених обсягах перевезень пільгових категорій населення у 2 млн 054,4 тис грн отримало лише 762,2 тис грн або 37% від суми. За 2019 рік при задекларованому обсязі перевезень 1 млн 990 тис грн підприємству виплатили лише 572 тис грн або 28,7% від обсягу перевезень пільгових категорій.
В бюджеті вже згаданого Стрия в 2018 році було закладено компенсацію за перевезення пільгових категорій населення в сумі 6 млн 681,2 тис грн. Для порівняння – бюджет Червонограда передбачив у 2018 рік 2 млн 200 тис грн, тобто в 3 рази менше. На 2019 рік бюджетом Стрия передбачено 9 млн 400 тис грн. Бюджетом міста Червонограда – 2 млн 600 тис грн, тобто майже в 6 разів менше. 2020 рік – Стрий закладає в бюджет близько 14 млн грн на компенсаційні виплати. Червоноград – 2 млн грн.
Не так суттєво, але відрізняються цифри і в Кам'янці-Подільському, де 3,7 млн виділили в 2018 році та 4,2 млн грн у 2019 році.
При цьому в Стрию у середньостатистичний робочий день згідно графіків на маршрутах працює 23 автобуси, а в Червонограді – 30. В Стрию немає таких значних по кілометражу маршрутів, як Автовокзал-Гірник, де при 14.7 км проїзду його вартість становить лише 6 грн, або менше 40 коп за км, і при цьому майже половина пасажирів їде безкоштовно або дають по 2 грн.
В Стрию не виїжджають на маршрути низькопідлоговими автобусами, які витрачають 35-38 л палива на 100 км і заправка яких обходиться у 2400-2500 грн в день, а використовують невеличкі газові та дизельні автобуси, яким достатньо для заправки 500-600 грн. В Стрию підприємства не зобов’язували брати на себе додаткові витрати на встановлення і щомісячне обслуговування gps-навігаторів.
Якщо перевести ці кошти в розрахунку на одного пільговика в рік то, враховуючи, що їх в Червонограді понад 26 тис осіб, отримаємо біля 100 грн.
Для порівняння – у Стрию в 2019 році було закладено на одного пільговика 405 грн. У Львові – 1020 грн, у Івано-Франківську – 314 грн, в Калуші – 180 грн.
Власне, сукупність факторів, про які я розповів, призвела до того, що перевізники в Червонограді поставлені в умови, коли якісно виконувати договірні зобов'язання з перевезень по місту практично неможливо.
