В умовах анонсованих змін у структурі паливно-енергетичного комплексу України питання перспективи державного сектора вугільної галузі стоїть як ніколи гостро. Червоноград неабияк відчуває це, адже у багатьох родинах є шахтарі.
Про напрацювання і проблеми, заробітну плату і нові лави – у розмові з т.в.о. генерального директора державного підприємства «Львіввугілля» Олегом Акімовим.
– Наразі виробнича ситуація – задовільна. Колективи шести діючих шахт за січень-липень 2020 року підняли на-гора 695 417 тисяч тонн вугілля, з яких 82 617 тисяч тонн понад план. Для забезпечення подальшого розвитку очисних робіт прокладено 7146 метри розкривних і підготовчих гірничих виробок.
– Для безперебійного вуглевидобутку потрібно оснащувати нові лави. Чи є державне фінансування на це?
– Цього року оснащення нових лав проводили без залучення бюджетних коштів, виключно за рахунок надходжень від реалізації вугільної продукції.
– Чому, попри добрі виробничі показники, утворюється заборгованість із заробітної плати?
– Зарплата працівникам держпідприємства виплачується з двох джерел – бюджетні кошти та гроші за реалізовану вугільну продукцію. Місячний фонд зарплати – на рівні 140-155 мільйонів гривень разом із всіма відрахуваннями і податками. Частина зарплати виплачується за рахунок бюджетних коштів. Решта – за кошти від реалізації. Ось тут і причина несвоєчасної виплати.
Основним споживачем товарної продукції наших шахт (як і решти держшахт) є ПАТ «Центренерго». Ситуація на енергоринку України є вкрай заплутаною, взаємна криза неплатежів спричиняє чимало бід. ПАТ «Центренерго» заборгувало за спожите вугілля видобувним підприємствам державного сектора, у тому числі й ДП «Львіввугілля».
Щоб сприяти процесу погашення цієї заборгованості, втрутився уряд України. Серед останніх рішень Антикризового енергетичного штабу – розробити графік погашення заборгованості цієї енергетичної компанії перед держшахтами.
Зазначу, що на сьогодні частину заборгованості «Центренерго» заплатило. Завдяки цьому й надходженню бюджетних коштів усім працівникам держпідприємства виплачено (станом на 21 серпня – прим. авт.) частково зарплату за липень.
Є надія, що державне фінансування шахтарям цього року буде ще збільшене, адже уряд України доручив міністерствам підготувати зміни у держбюджет – передбачити видатки, необхідні для забезпечення до кінця поточного року виплати та погашення заборгованості із зарплати працівникам державних вугледобувних підприємств.
– Щодо асигнувань вугільникам з держбюджету. Подекуди чути голоси: мовляв, нащо допомагати тим шахтам з грошей платників податків? Збиткові – нехай закриваються, кошти на зарплату гірникам – то проїдання бюджету.
– Ну що ж, давайте проаналізуємо це. На прикладі ДП «Львівввугілля», звичайно. Який же вплив нашого держпідприємства на економіку регіону? Найбільший роботодавець, понад сім тисяч працівників, середня зарплата за І півріччя цього року – 14 879 гривень. У основних професій: гірник очисного забою – 23 396 гривень, прохідник – 21 294 гривні.
За січень-червень 2020 року держпідприємство виплатило 988 мільйонів 977 тисяч гривень зарплати своїм працівникам. Майже 1 мільярд гривень – пряме вливання в економіку краю, адже витрачають їх шахтарі у місцевих магазинах, замовляють послуги у місцевих підприємців. Ті, у свою чергу, також сплачують податки, які знову ж таки йдуть у бюджети всіх рівнів.
За І півріччя цього року фактичні надходження від ДП «Львіввугілля» до бюджетів усіх рівнів – 338 мільйонів гривень, з яких до Пенсійного фонду – 178 мільйонів гривень, ПДФО – 145 мільйонів гривень, решта – інші платежі у держбюджет. Держпідтримка за цей період становила 587 мільйонів 054 тисячі гривень.
Виділяючи бюджетні кошти на погашення заборгованості із зарплати гірникам, виплату поточної зарплати, держава опосередковано повертає їх у вигляді податків, а благополуччя місцевої громади великою мірою залежить від роботи шахт. На жаль, жодного великого підприємства, яке за обсягом сплати податків могло б рівнятися до вугільників, немає. Тому наша відповідальність особливо відчутна.
– А між тим заборгованість «Львіввугілля» єдиного соціального внеску створює проблеми при виході на пенсію його працівникам.
– Відразу ж скажу: держпідприємство в останні роки вчасно і повному обсязі сплачує ЄСВ. Заборгованість, що утворилася, – наслідок стягнень з боку податківців. Тобто наші поточні відрахування скеровують на сплату штрафів і пеней за протерміновану сплату податків у попередні роки, а не безпосередньо на ЄСВ. Тому Пенсійний фонд і не зараховує фактичний стаж роботи як страховий нашим працівникам.
Проблема гостра, адміністрація та профспілки зверталися багаторазово до усіх інстанцій, проте марно. Єдиний вихід – реструктуризація боргів вугільних шахт держсектору на загальноукраїнському рівні, а це потрібно врегулювати законодавчо. Проєкти таких законів неодноразово подавалися, але не були підтримані парламентарями.
– Останні роки шириться чимало чуток про швидке закриття шахт.
– Жодні затверджені на сьогодні виробничі програми цього не передбачають. Зрозуміло, що є шахти більш чи менш перспективні. Так, скажімо, запаси шахти «Великомостівська» вичерпуються, це не секрет. Проте ще кілька років на шахті вестимуть видобуток і проходку.
У той же час є інші шахти, які потребують кваліфікованих працівників для розвитку виробництва. Тому впевнений: професія гірника ще довго буде затребувана у нашому краї. Шахтарська праця – основа добробуту тисяч родин Прибужжя. Потрібно працювати і вірити у свої сили.
Напередодні Дня шахтаря найперше дякую усім шахтарям за сумлінну працю, за професіоналізм, за те, що попри карантин ДП «Львіввугілля» працює у доброму виробничому ритмі. На сьогодні ми забезпечуємо понад 40% видобутку усіх державних шахт.
Завдяки сталій роботі маємо порозуміння на рівні Міністерства енергетики України. Переконаний, що об'єднавши зусилля обласної та місцевої влади, профспілок та трудових колективів можемо працювати стабільно і результативно, виплачувати зарплату, запускати нові лави, бути привабливими для інвесторів.
Усім шахтарям – безпечної праці, їх родинам – злагоди та любові, нашим дорогим ветеранам – міцного здоров’я. Бажаю усім з вірою дивитися у майбутнє, щастя, миру та чистого неба над головою. Шануймося, бо ми того варті!
