Відділ культури Червоноградської міської ради Андрій Процик очолює із квітня 2020 року. Попередня очільниця установи Тетяна Забава звільнилася через переїзд на постійне місце проживання у Польщу. Андрію Процику 32 роки. Він народився і виріс у Червонограді, навчався у місцевій гімназії. Згодом закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, здобув кваліфікацію магістра етнології. З 2007 року до серпня 2012 року – проєктний менеджер та креативний менеджер рекламної компанії «Адвертайм медіа» (Київ). З 2012 року працював приватним консультантом з питань визначення та оцінки предметів старовини, творів мистецтва, антикваріату. Одружений, виховує доньку.
Андрій Процик, начальник відділу культури Червоноградської міської ради
Чому пішов працювати у владу
– Пане Андрію, з моменту, коли ви обійняли вакантну посаду начальника відділу культури Червоноградської міської ради минуло майже чотири місяці. І весь цей час у державі тривав карантин, тобто масові заходи проводити не було можливості. Чому ви вирішили спробувати свої сили на цій посаді?
– Це питання є для мене, мабуть, найскладнішим. Однозначної відповіді дати не зможу. В першу чергу піти на адміністративну роботу мене заохотило прагнення впроваджувати зміни у галузі культури нашого міста, а через нього і для всієї країни. Червоноград у цьому плані загалом не пасе задніх, талановитих людей і вагомих досягнень маємо чимало. Але в деяких аспектах ми таки суттєво відстаємо.
Перші фундаментальні речі, які ми хотіли зробити якнайшвидше, нам перекреслив карантин. Сподіваюся, всі розуміють, наскільки важко працювати представникам галузі культури в час пандемії.
Основа нашої роботи – масові заходи для великої кількості людей, живе спілкування із глядачами. А це зараз якраз заборонено, лише поступово отримуємо можливість збирати обмежену кількість осіб для різного роду репетицій.
На жаль, значна частина проєктів у галузі культури внаслідок карантину виявилися повністю паралізованими. Немало людей залишилися без роботи.
І якщо раніше очільники відділу культури Червоноградської міської ради управляли доволі чітким і злагодженим механізмом, то зараз працювати доволі складно. Перед нами стоять небувалі виклики, тому мусимо вчитися працювати у нових умовах.
Прийшовши на посаду, я розпочав проводити аудит для того, щоб зрозуміти, в якому стані перебуває матеріально-технічна база всіх закладів культури і з якими основними проблемами зіштовхуються наші фахівці. Все, що мене цікавило, я побачив і почув, формую загальну концепцію вирішення існуючих негараздів.
Чи стане Червоноград туристичним центром?
– У лютому цього року міська рада вперше затвердила стратегію туристичного розвитку Червонограда на 2020-2022 роки, представляв її ваш теперішній колега Юрій Гринів. Певні кроки у цьому напрямку вже зроблені. Наприклад, у старій частині міста нещодавно встановили туристичні вказівники. Яким чином наше місто можна зробити більш привабливим для туристів?
– Сучасний туризм – це продаж емоцій. Зараз важко здивувати когось архітектурою – хорошим палацом чи оборонним замком. Таких об’єктів в Україні не десятки, а сотні. І багато де вони перебувають у хорошому стані. А у Європі – тисячі міст з добре збереженими та відреставрованими історичними спорудами.
Тому для досягнення успіху у цій сфері потрібно насичувати весь спектр червоноградського буття ідеєю туризму. Це мають усвідомити не лише працівники культури і представники влади, але й підприємці та усі мешканці.
До теперішнього часу туризму у Червонограді практично не було. Тобто люди з інших міст сюди з цією метою не приїжджали. Для того, аби зрушити справу, потрібно дати відповідь на одне ключове питання – чим привабити туристів.
Розмірковуючи над цим, ми вирішили сформувати кілька різних напрямків, якими може розвиватися туристична галузь майбутнього Червоноградського району. Вже зараз ми розробляємо туристичні маршрути до Тартакова, Нового Виткова та інших історичних містечок і сіл півночі Львівщини, а також окремий маршрут сакральними пам’ятками Червонограда.
Найближчим часом представимо на огляд презентаційний відеоролик, у якому яскраво описуватимуться основні «родзинки» туристичного маршруту давнім Кристинополем. Маємо на меті розвивати водний та спортивний туризм. Це, безперечно, збільшить потік любителів активного відпочинку у наш край.
Готуємо також сюрприз для червоноградців – піший або велосипедний маршрут, який знайомитиме мешканців з історією рідного міста. Як би це не здавалося дивним, але сучасні містяни загалом не надто добре обізнані у подіях, які визначали долю Кристинополя.
І в цьому немає їхньої вини. Бо людям цікаво дізнаватися історичні відомості про певну споруду тоді, коли навколо неї відбуваються цікаві події. Наполегливо працюватимемо над тим, щоб таких подій у нашому місті відбувалося якомога більше.
Тісно співпрацюємо з кількома всеукраїнськими інформаційними ресурсами туристичного спрямування. Для них важливими є якісні проморолики про кожен населений пункт, його цікавинки та заходи, які заплановані до проведення. Це агітаційний продукт, який заохочуватиме так званого «внутрішнього споживача», тобто українського туриста, до глибшого вивчення північної частини Львівської області.
А у майбутньому Червоноградському районі є дуже багато цікавих об’єктів. В першу чергу це тисячолітній княжий Белз, Сокаль і Тартаків, Новий Витків, Лопатин, Радехів, найменше місто України Угнів, Варяж і, звичайно ж, історичний Кристинополь. Цікавинок у цих містах і селах набереться не на один вікенд. Аби лише довести їх до ладу і хоч трохи наповнити туристично привабливим змістом.
Андрій Процик та головна редакторка телеканалу "Бужнет" Наталя Глаговська
Туалети у закладах культури мають бути відремонтовані
– В підпорядкуванні міського відділу культури чимало установ, які є важливими для всієї нашої громади. Це Народний дім, дитяча школа мистецтв, десяток бібліотек. Практично усі вони мають проблеми зі станом приміщень, у яких знаходяться, та матеріально-технічною базою. Як плануєте вирішувати ці труднощі?
– Так, міські заклади культури потребують значних фінансових вливань, хоча й немало ремонтів вдалося зробити у попередні роки. Але в основному приміщення побудовані у 60-х та 70-х роках минулого століття, а тому потребують уже капітальної реконструкції та переоснащення.
Окрім грошей із місцевого, державного та обласного бюджетів намагатимемося залучати фінансування різноманітних грантових програм. Розпорядники цих ресурсів залюбки співпрацюють із тими закладами, колективи яких не «відбувають номер» на роботі, а прагнуть самовдосконалення, опановують нові способи взаємодії із відвідувачами, йдуть в ногу із технологічним розвитком суспільства.
Маємо усі розуміти, що налагодження контактів із різноманітними організаціями-партнерами – це праця, яка дасть основні результати не завтра, а років через 5 або й 7. Тобто прагнемо розробити комплексний план розвитку культури нашого краю, який повинен втілюватися незалежно від того, хто перебуватиме при владі.
Щоб наші бібліотеки продовжували планомірно розвиватися, плануємо уповноважити найактивніших та найпрогресивніших працівників взяти на себе роль координаторів різних вікових напрямків – дитячого, підліткового, дорослого, а також відповідати за втілення різних програм.
Бо в сучасній бібліотеці не лише видають людям книги. Тут ще й мають регулярно проводити різні заходи, в тому числі творчі зустрічі та майстеркласи, організовувати курси комп’ютерної грамотності, заняття із вивчення іноземних мов та інше.
Тішить, що у наших книгозбірнях більшість сучасних методів взаємодії із відвідувачами уже випробувані та налагоджені. Але межі досконалості, як відомо, не існує, треба розвиватися далі.
Одна з проблем закладів культури, а особливо бібліотек – застарілість комп’ютерної техніки. Свого часу у найбільших книгозбірнях для дорослих і дітей вдалося встановити комп’ютерні класи. Але цю справу, на жаль, не можна зробити раз і назавжди.
Технології розвиваються швидко. І років через 7-8 сучасні на момент придбання комп’ютери практично втрачають свою актуальність. Їх було б добре замінити уже на нові. А для цього слід залучити ресурс або з бюджету, або від грантодавців.
Болюча проблема багатьох закладів культури – туалети. Бо на їх капітальні ремонти чомусь завжди не вистачає грошей. Розумію, є багато інших нагальних потреб. Але стан туалетів – це один з основних маркерів розвитку суспільства.
Тому цю проблему треба вирішувати якнайшвидше. Цього року працівники міського Народного дому подавали проєкт капітального ремонту туалетів на Громадський бюджет. Але для перемоги забракло голосів. Що ж, треба не складати руки, а шукати шляхи залучення коштів.
У Червонограді будуть фестивалі
– Якими є ваші плани на найближче майбутнє?
– Готуємо немало приємних несподіванок для мешканців і гостей нашого міста. Привідкрию один секрет – незабаром маємо намір відкрити у Червонограді мистецьку галерею імені видатної писанкарки Юлії Бурко, яка цього року відійшла у кращий світ.
Вона все життя мріяла про те, щоб місцеві митці мали можливість виставляти свої роботи у світлому і просторому артцентрі. Приміщення ми уже обрали, дизайнер працює над його інтер’єром. Але де саме знаходитиметься галерея, поки що не скажу. Нехай це залишиться таємницею.
Основним майданчиком для розвитку туризму, тобто своєрідним ареалом, бачимо, звичайно ж, палац Потоцьких, у якому знаходиться філія Львівського музею історії релігії. Ця споруда на сьогодні є доволі недооціненою як серед червоноградців, так і серед туристів, котрі приїжджають до нашого міста.
Питань для вирішення є багато. Але я сподіваюся, що вже у 2021 році зможемо провести на території палацу Потоцьких мистецький фестиваль та гастрофестиваль, тобто огляд кращих досягнень кулінарного мистецтва. До речі, вже працюємо над ідеєю локальної страви, що може стати візитною карткою нашого міста.
А у майбутньому для того, щоб туристична галузь розвивалася належним чином, подібні заходи у місті та околицях потрібно проводити щомісяця. Ідей, повірте, для цього є багато. Наприклад, якщо б не карантин, у серпні цього року ми були б уже готові запропонувати червоноградцям захоплюючий фестиваль вогню. На жаль, доведеться із цим зачекати.
