Кому і за які заслуги депутати міської ради присвоїли звання «Почесний громадянин Червонограда»

Марія Кречківська

25 червня 2020 20:02

До чергового Дня міста, яке червоноградці вже традиційно відзначають у останню неділю червня, депутати міської ради присвоїли звання «Почесний громадянин міста Червонограда» отцю Ігнатію Москалюку, Оксані Подольчак (посмертно) та Ігорю Коцюрубі (теж посмертно).

Звання «Почесний громадянин міста Червонограда» встановили рішенням Червоноградської міської ради від 14.09.2006 року №43. До попередньої сесії міськради його присвоїли 31 особі, одне рішення скасували (по Надії Савченко).

Розповімо вам про людей, яким звання почесного громадянина присвоїли цього року.

Оксана Степанівна ПОДОЛЬЧАК

Взірець служіння громаді і рідному місту – такою є в пам’яті червоноградців Оксана Степанівна Подольчак. Її за зверненням голови Товариства політв’язнів і репресованих м. Червонограда Оксани Білозір представили до присвоєння звання «Почесний громадянин міста Червонограда» (посмертно) як активного громадського діяча в становленні у 1990-х роках незалежності України, ініціатора та організатора масштабних інноваційних проєктів міста.

Червоноград пам’ятає цю жінку ще й як людину великої душі і серця, інтелектуалку із величезним багажем знань з української і світової літератури, історії і культури України. Так само аргументовано вела діалоги на політичні теми, з її виваженою думкою завжди рахувалися. Дуже добре знала історію українського визвольного руху. І сама була у вирі громадського життя міста.

Радо Оксана Степанівна ділилася знаннями з іншими людьми і була від того щаслива. Завжди відгукувалася на прохання потребуючих, яких би аспектів життя вони не стосувались. І дуже засмучувалася, якщо не вдавалося допомогти. Вона була ідеальним співрозмовником, бо вміла слухати. Спілкування з нею давало наснагу і впевненість. Дивувала самопожертва цієї прекрасної жінки задля блага інших – людей як молодих, так і старших віком.

Оксана Подольчак народилася 24 вересня 1957 року в місті Кисельовську Кемеровської області в родині репресованих патріотів. Батьки – Лідія Богданівна, з відомого в Україні роду Охримовичів, та Степан Іванович – були глибоко віруючими людьми, борцями за незалежність України. Відбували покарання в сталінських таборах Казахстану. У 1959 році вони переїхали в Донецьк, а з 1971 року рідною домівкою для сім’ї став Червоноград.

У 1974 році дівчина закінчила четверту червоноградську школу. Далі два з половиною роки працювала на панчішній фабриці. У березні 1977 року перейшла на роботу в центральну міську бібліотеку. З 1977 року навчалася на заочному відділенні Львівського культурно-освітнього училища, закінчила його з відзнакою. У тодішніх нелегких умовах популяризувала Шевченкове слово, вела просвітницьку діяльність серед мешканців Червонограда.

Віддавши належне проукраїнській патріотичній позиції Оксани Подольчак, її невгасимому бажанню утвердження України як незалежної соборної демократичної держави, у березні 1990 року її обрали депутатом Червоноградської міської ради народних депутатів.

В роботу задля національного і патріотичного відродження міста вона поринула з головою, була однією з ініціаторів перейменування вулиць, присвоєння їм імен національних героїв. Так, вулицю Молодогвардійців перейменували на вулицю Андрея Шептицького, Над Бугом – на Степана Бандери, Возз’єднання – на Михайла Грушевського, Терешкової – на Василя Стуса, Багірова – на Івана Мазепи.

З бібліотеки у 1994 році перейшла на роботу у виконком Червоноградської міської ради завідувачкою відділом національного відродження. Невдовзі він був перетворений у відділ у справах сім’ї, молоді та національно-духовного відродження, ще згодом – у відділ в справах сім’ї та молоді.

У 1995 році підвищувала свій кваліфікаційний рівень в Українському науково-дослідному інституті проблем молоді, з 2000 до 2003 року – у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв. У 2011 році звільнилася у зв’язку з виходом на пенсію. Але сидіти без діла не змогла, повернулася туди, звідки починала – у рідну бібліотеку. Скрізь відповідально ставилася до своїх обов’язків.

Саме завдяки ініціативі Оксани Подольчак та її підтримці успішно розпочаті і до нині реалізуються, щоправда, не всі, загальноміські та всеукраїнські проєкти і новації. Її ідея – тепер вже Всеукраїнський фестиваль дитячої популярної пісні «Різдвяні дзвіночки».

Душу і весь свій організаторський хист вона вкладала в загальноміські заходи «Берегині нашого міста», «Красуня Прибужжя» та «Маленька красуня», «Великодні візерунки», «Свято осені», співочий фестиваль «Родинне джерело». Червоноградцям ці імпрези припали до душі, їх щороку чекали. На сучасному етапі вони стали основою для втілення нових проєктів.

Оксана Степанівна активно дописувала в газету «Новини Прибужжя». Публікації стосувалися як, власне, роботи, так і мали просвітницьку мету. Зокрема, велике зацікавлення в читачів викликала серія публікацій «Вулице моя», а також матеріали про відомих червоноградців, яких знає Україна і світ. Часто саме Оксана Степанівна підказувала журналістам нові теми.

На жаль, пішовши з життя передчасно у березні 2015 року, вона не встигла втілити усе задумане. У 2015 році мав вийти бібліографічний покажчик «Успішні та відомі: про червоноградців, яких знають в Україні та світі». Над ним вона багато працювала, залучала інших, щоб розповісти про наших земляків, які досягли вагомих успіхів у різних галузях суспільного життя й відомі далеко за межами рідного краю. 21 травня 2017 року в Червоноградській центральній бібліотеці відбулася презентація бібліографічного покажчика «Успішні та відомі». Задум втілили в життя численні друзі та колеги Оксани Подольчак по роботі.

Ігор Іванович КОЦЮРУБА

Клопотання про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Червоноград» Ігорю Коцюрубі надійшло за підписом голови ГО «Антикорупція та люстрація» Юрія Карплюка, керівника ЧО «Правий сектор» Ігоря Сухаревича, керівника ГФ «Червоноградська Самооборона» Василя Турка, від ГО «Щит Нації-Захід» Юрія Червінського, ГО «Західно-Бузький курінь» Андрія Синиці, ГО «Спілка ветеранів АТО Червонограда «Воля» Олександра Прібеги.

Таким чином громадські організації вважають за потрібне відзначити особистий внесок Ігоря Коцюруби у розвиток української державності, плідну громадську діяльність.

Ігор Коцюруба народився 11 вересня 1965 року на Луганщині у сім’ї репресованих, що поверталися із заслання на Галичину. Закінчив школу у Червонограді, а також СПТУ №67. У 1983–1985 роках проходив військову строкову службу в Афганістані.

Після повернення вступив у НУ «Львівська політехніка» на інженерно-економічний факультет. Був співголовою «Революції на граніті», головою Студентського братства Львівської політехніки у 1989-1990 роках, секретарем Студентського братства Львова у 1990-1991 роках. Також обирався депутатом Львівської обласної ради.

Активний учасник Революції Гідності. Навесні 2014-го деякий час очолював «Правий сектор» у Львівській області. До 2015-го керував громадським формуванням з охорони правопорядку у Львові «Афганська сотня», займався люстрацією посадовців, які скомпрометували себе під час Революції Гідності.

Очолював громадське формування «Патріот», яке втілює в життя ідею військово-патріотичного виховання молоді. Був головою Української ветеранської організації та членом Народної Ради України.

З початку російсько-української війни – активний волонтер, допомагав військовим, які боронять українські землі на сході України. Помер 16 грудня 2018 року. Похований у Львові на Личаківському кладовищі. Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (посмертно).

Отець Ігнатій МОСКАЛЮК

Отець Ігнатій 13 років свого життя і наполегливої праці віддав Червонограду – з вересня 2007 до березня 2020 року очолював монастирську василіанську спільноту, був настоятелем церкви св. Юрія УГКЦ, адміністратором парафії. Має великий авторитет як духовний наставник і добрий господарник. Любов’ю до Бога зумів об’єднати вірних у єдину, велику і міцну духовну спільноту.

Залишив Червонограду відреставрований і розбудований монастирський комплекс, прикрашений величними скульптурами Ісуса і Пресвятої Богородиці, святого Юрія-змієборця і архангела Михаїла, погруддям Андрея Шептицького. Погруддя завжди нагадуватиме, що саме у Кристинопільському монастирі у серпні 1892 року брат Андрей склав вічні обіти.

А ще перед тим на храмі за ініціативи настоятеля відновлено історичну пам’ятку – герб Кристинополя і зображення Ікони Кристинопільської Божої Матері – покровительки міста. У 2009 році він організував у Червонограді непересічну духовну подію – Міжнародну Прощу Вервиці, яка стала вагомим кроком у духовному розвитку нашого краю.

Окрім душпастирської місії отець Ігнатій Москалюк – активна людина у громадському житті. Всі значимі для міста заходи відбувалися за його участі. Зокрема, у співпраці з міською владою – щорічні Йорданські освячення води на річці Західний Буг, передвеликодні Хресні дороги вулицями міста, моління на вервичці, Євхаристійні процесії, гаївки на міській площі, ще низка духовних подій за підтримки вірних інших конфесій.

Одинадцять років тому з ініціативи отця Ігнатія від старих дерев було розчищене монастирське подвір’я, натомість закладено фруктовий сад у честь отця Маркіяна Когута. Нині він розкішно розрісся і щедро плодоносить.

У поданні від адміністрації Червоноградської філії Львівського музею історії релігії за підписом завідувачки Галини Гриник про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Червонограда» о. Ігнатію Москалюку відзначено, що він підняв рівень Червонограда до висот великих наукових центрів.

Його співпраця з музеєм у 2009 році ознаменувалася науковою конференцією «До світла Воскресіння крізь терни катакомб» (до 20-ї річниці легалізації Української Греко-Католицької Церкви 1989–2009 рр.). У 2014 році відбулася Урочиста академія до 25-річчя виходу УГКЦ із підпілля. У 2016 році – Урочиста академія з нагоди 400-ліття Василіанського чину Святого Йосафата.

Усі ці заходи дали змогу містянам ознайомитися із дослідженнями з історії Церкви. Допомагав він і у зборі експонатів, які стали частиною історичної експозиції про наше місто. Отець Ігнатій – друг музею, завжди порадив і підтримав, сказано у поданні.

Червоноград, у минулому Кристинопіль, є відоме у світі місто і завдяки монастирю отців Василіан, зазначають працівники музею. І саме отець Ігнатій відновив релігійний комплекс, який став його окрасою. Також він продумав розписи, на яких будуть зафіксовані і давній Кристинопіль, і зображення визначних релігійних постатей Кристинополя-Червонограда.

Про церкву св. Юрія з її розписами, мозаїкою, скульптурами і надалі говоритиме мистецький світ. Це величезна робота, адже монастирське приміщення і церква є пам’ятками архітектури національного значення. За таку роботу могла взятись лише сильна і освічена особистість, добрий організатор, господар, людина, яку поважають.

Довідково. Отець Ігнатій Москалюк народився 1 лютого 1975 року в селищі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області. В 1994 році вступив до Чину Святого Василія Великого. Вищу освіту здобув в Івано-Франківській Теологічній Академії (1999 рік). 25 червня 2006 року рукоположений у сан священства.