Литовезька громада, що є однією з найменших на Волині, знаходиться на межі з Львівщиною. Вона налічує 3 старостинські округи в складі шести сіл. Загальна площа – 122 кв.км. Тут проживає майже 4 тисячі населення.
Ми відвідали громаду та дізналися, як вплинула на її розвиток децентралізація, які проєкти тут впроваджують коштом міжнародних донорів, а також чи вдається очільникам громади успішно співпрацювати з місцевими мешканцями.
Новий ЦНАП, бізнес-ідеї та підприємства
Центральне село громади Литовеж знаходиться поруч з дорогою державного значення Ковель-Жовква, тому доїзд до нього досить комфортний.
При в’їзді в населений пункт стоять два макети “учнів, які переходять дорогу”.
макет пішохода_фото Тетяна Денисенко
Їх, за словами очільниці громади Олени Касянчук, встановили на досить небезпечному пішохідному переході. Оскільки дітям, які прямують до школи, доводиться довго чекати поки проїдуть автомобілі. Також декілька разів там траплялися смертельні аварії.
Олена Касянчук у робочий день_фото Олена Касянчук
До центру села веде, акуратно викладена бруківкою, стежка.
в'їзд у Литовеж _фото Ірина Киця
Ліворуч від дороги, тривають активні будівельні роботи. На чималому приміщенні з оновленим фасадом помітно табличку з надписом “ЦНАП”.
В середині цієї будівлі, де домовилися про зустріч з очільницею громади, ще чути запах фарби та нових меблів.
ЦНАП_фото Тетяна Денисенко
“22 вересня готуємось до відкриття. Ремонт тривав майже два роки. Тут колись була школа, яка стояла пусткою понад 15 років. Будівлю оновили за кошти субвенції, тобто фінансової допомоги, з державного бюджету. Це приблизно 7 млн грн”, – розповідає Олена Касянчук.
Вона каже, що хоч після початку повномасштабного вторгнення роботи тут призупинилися, через деякий час їх відновили.
ЦНАП_фото Ірина Киця
Ціни на будівельні матеріали тоді зросли, та ремонт закінчити вдалося. Додатково виділили кошти з місцевого бюджету громади.
Окрім ЦНАПу, тут буде адмінбудівля для прийому громадян.
Після переїзду в нове приміщення, колишній Будинок культури, де був ЦНАП та кабінети адмін складу, планують відремонтувати та здавати в оренду. Олена Касянчук каже, що попри те, що будівля стара, там дуже міцні стіни.
ЦНАП_фото Ірина Киця
“Як варіант, там можна зробити перукарню, аптеку або ж інші комерційні приміщення, які зроблять життя мешканців громади комфортнішим. І це потенційна можливість отримувати податки в місцевий бюджет”, – пояснює жінка.
ЦНАП з середини_фото Ірина Киця
Олена Касянчук очолює громаду з 2020 року. До її підпорядкування належить ще три окремих старостинських округи: Заболотцівський, Заставненський та Мовниківський. Загалом це 6 сіл.
За словами голови, місцевий бюджет за цей час збільшився. Основні надходження здійснюються завдяки податку з оренди землі.
Зокрема у 2022 році у бюджет громади поступило понад 1,3 млн грн понадпланових надходжень.
Найбільше підприємство на території громади – шахта №9, яку планують ліквідувати до кінця 2023 року. Нині тут продовжують видобувати кам’яне вугілля.
Очільниця громади каже, що у 2022 році підприємство стало найбільшим наповнювачем місцевого бюджету (майже 8 млн грн).
На території громади є підприємство, де виробляють вікна, та СТО. Знаходяться вони на території села Литовеж у приміщеннях колишньої колгоспної хлібопекарні та переобладнаної комори для зберігання зерна. Довгий час будівлі стояли пусткою.
Також у селі раніше знаходився профілакторій Нововолинського заводу спеціального технологічного обладнання. Нині там – приватний готельно-ресторанний комплекс “Три бобри”.
За словами голови громади, ще одним напрямком, який активно розвивається в громаді, є фермерство.
“У нас діє 12 сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. У 2022 році в бюджет громади вони сплатили майже 3,5 млн грн”, – каже вона.
Музей, любов до спорту та фотогурток
Відразу за приміщенням майбутнього ЦНАПу увагу привертає яскравий патріотичний стінопис на невеликому приміщенні з надписом музей.
стінопис_фото Ірина Киця
У середині будівлі є три невеликі кімнати, щільно заповнені старовинними експонатами: вишивками, меблями, знаряддями праці та іншим.
Олена Касянчук розповіла, що його також відремонтували після децентралізації.
Проєкт реалізувала місцева громадська організація “Побужжя” завдяки підтримці конкурсу грантів за проєктом “Участь в дії: практики взаємодії влади та громади”. Його впровадила ГО “Розвиток Волині”. А фінансування надали у рамках Фонду підзвітності Міністерства закордонних справ Нідерландів.
музей_фото Тетяна Денисенко
“Проєкт написали разом з директоркою Литовезького ліцею Тетяною Іваницькою. Його подали на розгляд в ГО та отримали грант. Нам виділили кошти в сумі 146 тис.грн. Однією з умов було співфінансування з місцевого бюджету”, – розповідає очільниця громади.
Вона додає, що до відновлення музею долучилися мешканці громади, зокрема багато вчителів. Своїми силами зробили косметичний ремонт.
експонати музею_фото Тетяна Денисенко
Стінопис, який прикрашає стіну закладу, намалював уродженець громади Артем Щуцький.
музей у Литовежі_фото Тетяна Денисенко
Олена Касянчук зазначила, що тут планують додатково зробити кімнату з експонатами з російсько-української війни.
“Для нас – це реальність, а для наших дітей – історія”, – каже вона.
Позаду музею видніється охайний стадіон, з сучасним штучним покриттям, зручними лавками та дитячим майданчиком.
Раніше там був шкільний город, який кілька років стояв пусткою та заростав бур’янами. Нині там триває урок фізкультури в учнів місцевого ліцею.
“Міні-футбольне поле збудували за кошти, що отримали з соціально-економічної субвенції (1,6 мл. грн). Для облаштування дитячого простору там залучили також 10% з місцевого бюджету та 360 тис.грн за сприянням місцевого нардепа, – каже голова громади. – Виклали бруківку, придбали гойдалки, облаштували все, що тут є для дозвілля дітей. Після закінчення робіт, побачили, як багато тут молоді”.
стадіон у Литовежі_фото Литовезька громада
Створили в громаді і футбольний дитячий гурток. Його керівник – 21-річний місцевий мешканець Данило Глушнюк.
“У футбол граю з 6 років. Спочатку тренувався у спортивній школі сусіднього міста Нововолинськ. Представляв Луцьк та Володимир на юнацькому Чемпіонаті України. Зараз граю за футбольну команду "Шахтар", що у Нововолинську”, – каже Данило.
футбол_фото Литовезька громада
Він додає, що такої кількості охочих ніхто не очікував. До гуртка долучилось близько 40 дітей з громади. Грають не лише хлопці, є й дівчина.
Глушнюк_фото Литовезька громада
Навпроти музею видніється ще одне відремонтоване приміщення. Це колишня шкільна майстерня та бібліотека. Місцева молодь переобладнала її в сучасний спортзал.
Олена Касянчук каже, що до повномасштабного вторгнення там перекрили дах, поміняли вікна та часткового зробили косметичний ремонт. Тренажери та все решта – це заслуга місцевої молоді.
Загалом, долучилися хлопці громади, віком від 18 до 25 років. Раніше вони їздили на заробітки в сусідню Польщу. Коли перекрили кордони через воєнний стан, мали більше вільного часу і вирішили зробити простір для гри в теніс та занять спортом.
Один з громадських активістів, каже голова громади, створив групу в месенджері, організував збір коштів та закликав молодь долучатися.
“Ми й не знаємо, скільки хлопці витратили. Все це їхня ініціатива. Вони закінчили ремонт, придбали та обладнали тенісний стіл, тренажери, словом, все необхідне для спортзалу”, – додала голова громади.
Та ж молодь, за словами Олени Касянчук, активно займається збором коштів на ЗСУ. 200 мешканців громади захищає Батьківщину на російсько-українському фронті. Їм вже купили та відвезли 15 автомобілів. До збору долучаються як діти, так і дорослі.
Також на території громади діє волонтерська кухня, де місцеві жінки готують смаколики для захисників та захисниць, яку волонтери відвозять на найгарячіші напрямки.
смаколики для захисників_фото Литовезька громада
Ще одною молодіжною ініціативою громаді є фотогурток “Країна в об’єктиві”. Його очолює мешканка громади Ірина Киця.
“Як такої професійної освіти в мене немає. Просто люблю свою громаду та її природу”, – розповіла жінка.
Ірина Киця_фото Ірина Киця
Гурток діє на волонтерській основі. Його діяльність полягає в тому, що Ірина Киця разом зі школярами громади просто гуляє місцевими селами. Вони фотографують та знімають відео мальовничих краєвидів.
школярки громади на річці_фото Ірина Киця
Наприклад, річку, озера, які є на території громади. Місцеві поля та людей. Долучилось близько 10 дітей.
озеро громади_фото Ірина Киця
“Нещодавно роботи вихованців гуртка подавали на обласний фотоконкурс, діти отримали перші нагороди”, – каже Ірина Киця.
Сучасні медичні апарати, кризова кімната та молодіжний простір
Ще одним покращенням в Литовезькій громаді, яке реалізували після децентралізації – це ремонт Амбулаторії загальної практики.
Розміщена вона в Литовежі, неподалік ЦНАПу. Неозброєним оком тут помітно свіжий ремонт, нові меблі та обладнання.
амбулаторія у Литовежі_фото Литовезька громада
“У нас чисто, тепло, є всі послуги першої необхідності. А нещодавно за кошти з місцевого бюджету купили сучасний аналізатор крові та сечі”, – зазначає голова громади.
Заклад відремонтували за кошти, які надійшли зі спільного проєкту МОЗ та Світового банку, тобто міжнародної фінансової організації, яка надає підтримку країнам, що розвиваються.
амбулаторія_фото Литовезька громада
Нині працівники установи повністю самі себе забезпечують, каже Олена Касянчук. Це стало можливо після децентралізації завдяки медичним пакетам НЗСУ.
У штаті амбулаторії – 12 працівників. З них – три сімейні лікарі. Заклад отримав швидку медичну допомогу. Тому тут планують робити виїзні мобільні прийоми громадян по всіх селах громади. Нині там діють або ж ФАПи, або ж спеціально облаштовані кімнати.
апарат для аналізів_фото Литовезька громада
Щодо інших ініціатив після децентралізації, то ще одним покращенням в громаді є капітальний ремонт фасаду ліцею в Заболотцях.
ліцей у Заболотцях_фото Литовезька громада
“У цьому ж селі плануємо облаштувати кризову кімнату для протидії домашньому насильству. Кошти маємо отримати з державної обласної субвенції.
Там буде повністю умебльована кімната, кухня та ванна кімната. Ще в планах є створення молодіжного простору в адмінбудівлі села Заболотці””, – каже Олена Касянчук.
Стародавній “замок” та кількасотрічні церкви
Історія Литовезької громади дуже давня. Найстаріше село – Литовеж. Перші згадки про нього датуються 1501 роком. Найвідоміші культурні пам’ятки місцевості – це урочище “Замок” та Храм Пресвятої Богородиці (1791 року).
церква в Литовежі_фото Ірина Киця
Старовинна церква Різдва Христового, побудована, орієнтовно у 1713 році, є й на території ще одного з сіл громади – Мовники.
Олена Касянчук розповіла, що після децентралізації в урочищі “Замок”, яке омиває річка західний Буг, провели археологічні розкопки. Для цього у 2019 році залучили Інститут археології НАН України.
Після дослідження, науковці припускають, що в цій місцевості можуть знаходитися залишки середньовічного поселення Літовеж, та давньоруського Всеволож. Вони могли існувати в епоху міді та раннього заліза (ІV – ІІІ тис. років тому).
археологічні розкопки_фото з архіву Івана Чорного
За словами археологів, річкою Західний Буг колись проходив корабельний торговий шлях. Свідчення науковці знайшли під водою.
Через повномасштабне вторгнення дослідження урочища призупинили, та їх планують відновити найближчим часом.
Щодо старовинної церкви в селі Литовеж, то інформацію про неї зібрав місцевий історик Леон Пучковський у книзі “Нарис історії села Літовеж”.
Перша історична згадка про споруду датується 1610 роком. Тоді там діяв католицький костел, який часом став православним храмом.
У 1791 р. його перебудували на більший. Під час Другої світової війни та окупації села німцями, місцеві мешканці переховували церковні ікони вдома. Вірили, що вони вберегли село від знищення.
Не закрили храм й у роки радянського масового атеїзму, туди сходилися люди з усіх ближніх сіл.
Церкви Литовезької громади продовжують досліджувати місцеві науковці. Зокрема аспірант-історик університету Лесі Українки, що в Луцьку, Юрій Велінець з колегами та однодумцями
Спільно з приватною клінікою, що знаходиться у сусідньому місті Нововолинськ, він проводить рентгенівські дослідження старовинної ікони, яку виявили у церкві Воздвиження Чесного Хреста у ще одному з сіл громади – Заболотці.
Ззовні вона була перемальована у 1971 році, та в середині там знайшли стародавній лик святих, який датують ХVIII – XIX століттям.
ікона із Заболотець_фото Юрій Велінець
“Сьогодні проведено рентгенівське дослідження ікони із храму села Заболотці, що приховувалися під полотнами. Виявилося, що образ Пресвятої Богородиці приховує старіший лик зі значними живописними втратами.
Все ж вирішено зберегти наявне зображення Богородиці, через те, що його виконано більш майстерно”, – зазначив історик в соцмережах.
Співпраця з партнерами
В Литовезькій громаді після реформи децентралізації активно налагоджують співпрацю з країнами-членами ЄС. Зокрема з сусідньою республікою Польща.
До повномасштабного вторгнення на території одного з сіл громади – Кречева з метою налагодження співпраці, проводили культурно-розважальний захід “Кордон 835 Кречів-Крилів”.
Він проходив під гаслом: від локального добросусідства – до міжнародного партнерства. Усі охочі мали змогу в рамках заходу, упродовж дня проведення, завітати до сусідів: українці – до поляків, поляки – до українців.
Цей міжнародний захід проводили для привернення уваги громадськості до стану кордону, створення передумов для розвитку співпраці між країнами та популяризації української і польської культур.
На “Кордоні 835 Кречів-Крилів” відбувалися благодійні ярмарки, концерти та розважальні заходи. Тимчасово щорічне проведення заходу призупинили через повномасштабне вторгнення РФ на територію України.
Також завдяки співпраці Литовезької громади з Польщею у 2019 році кілька місцевих дітей з вразливої категорії населення мали змогу відвідати цю країну на чотириденній екскурсії.
Ще однією спільною ініціативою з поляками був міжнародний проєкт технічної допомоги “Зміцнення потенціалу добровільних пожежно-рятувальних підрозділів в порятунку постраждалих від нещасних випадків на дорогах Люблінського воєводства та Волинської області”.
Таку ініціативу фінансував Європейський Союз спільно з країнами-членами, зокрема, Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.
Його втілили за допомогою програми “U-LEAD з Європою”, у межах проєкту “Поліпшення якості послуг в сфері управління відходами на муніципальному рівні в ТГ“.
У результаті співпраці, Литовезька громада змогла придбати два спеціалізовані контейнери для збору використаних батарейок (10 кг кожна). Пункти прийому відкрили у магазині села Біличі; садочку, БК та школі села Литовеж; сільській раді села Мовники.
Тариф на сміття – один із найнижчих в Україні
Попри активний розвиток громади після децентралізації, є тут і проблемні моменти. Олена Касянчук каже, що це, в першу чергу дороги.
“Вони потребують капітального ремонту. Вартість послуги орієнтовно 10 млн грн за км. Тому, поки це для нас надто велика сума. У найгіршому стані зараз шлях, який сполучає села Литовеж-Заболотці”, – додає голова громади.
Дорога має обласне значення, тому навіть частковий ремонт за кошти громади – не передбачений.
Ще один проблемний момент – це ставлення людей до чистоти в селах.
Олена Касянчук каже, що у громаді діє один із найнижчих в Україні тариф на вивіз сміття (10 грн в місяць за одного мешканця). Попри це люди відмовляються підписувати договір з комунальним господарством і викидують сміття будь-де.
Нещодавно сільські активісти провели толоку, де зібрали кілька мішків сміття, яке було розкидано вздовж річки Західний Буг.
толока у Литовежі_фото Литовезька громада
Попри всі складнощі, Олена Касянчук зазначила, що всі здобутки громади – це результат спільної праці мешканців громади та надійного колективу сільської ради. Вона також переконана, що після закінчення війни вдасться зроби набагато більше.
Авторка: Тетяна Денисенко
***
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
