Люди на початку року завжди мають побажання і велику надію, що вони збудуться. В кожного мрії свої. І тільки у цьому, 2023 році, українці одностайно прагнуть одного – перемоги над російським загарбником, повернення захоплених територій, миру в Україні. Про бажані різдвяні подарунки розповідають:
Олександра Червінська, директорка ТзОВ «Червоноградська міська друкарня», Червоноград
– Найперше, про що мої думки, – щоб українська армія якнайшвидше здолала кремлівського агресора, щоб усі наші захисники повернулися з війни живими і неушкодженими. Важливо, щоб і надалі нашу державу в боротьбі з країною-терористом підтримували союзники.
Найкращим другим подарунком для усіх нас у новорічно-різдвяні дні було б родинне свято. Немає нічого кращого, коли збираються разом батьки, діти, онуки. Розумію, що для багатьох така зустріч стане можливою тільки після перемоги. Наразі ж наші захисники повернутись до своїх сімей не можуть, бо тримають лінію оборони від ворога росії.
Наше ж завдання – тримати тил. Колектив Червоноградської друкарні не є великим, але міцний. Навіть в умовах воєнного стану нам вдається не зупиняти виробництво, вчасно виконувати замовлення партнерів. Для мене дуже важливо, аби друкарня мала роботу, а працівники – зарплату.
Третє, що потрібно нам, українцям – мужність, стійкість, єдність. Разом ми – сила!
Ганна Терех, журналістка, Полтава
– Найперше – миру в Україні і світі! Тільки як відступить, зникне держава-терорист росія, можна буде говорити про розвиток, поступ, добробут народів. Щоб нарешті Україна стала в ряд розвинених демократичних країн Європи.
Друге, про що думаю, коли йдеться про подарунки українцям до свят, – то зовсім не святкове – щоб кожен мав можливість припасти колінами до рідних могил.
20 років тому, 17 січня, від невиліковної хвороби померла моя єдина донька Наталочка, їй було 27. Вона була дуже розумною, талановитою, красивою, прекрасно співала, писала вірші. Вдалося видати збірку її поезій «Я ще вернусь веселкою край неба».
Жили ми на той час у Червонограді, там моя донечка і похована. Коли ж я вийшла на заслужений відпочинок, то, щоб не залишатися самотньою, переїхала у Полтаву, де маю рідню.
Так от, на могилі доньки я вже не була кілька років, за нею доглядають мої червоноградські друзі. Далека дорога, почалася пандемія коронавірусу, тепер – війна. Хтозна коли ще зможу помолитися на її могилі. Надію маю. А є ж батьки, дружини, діти, в яких така надія тільки жевріє, адже скільки наших захисників пропали на полі бою, і ніхто не знає, де місце їх останнього спочинку.
І третє, про що, хочеш-не-хочеш, думаю, – щоб наша влада нарешті почала дбати про звичайних людей, які терплять страждання і мужньо борються з російськими окупантами.
Володимир В'язівський, громадський та політичний діяч, народний депутат України V-VI скликань, Львів
– В унісон з українським народом моє найперше прагнення – якнайшвидше вигнати з нашої землі московського загарбника. І щоб більше ніколи в кремля ані думки не було піти в Україну з війною. Тут він згине навічно!
Два наступні подарунки, які я хочу для кожного українця – це здоров'я духовне і фізичне та світлий розум. Здорова та розумна Нація, з Господньою поміччю, впорається з усіма викликами, які стоять перед Громадянином і Державою. А викликів і завдань перед Українцями і Україною після Перемоги буде більше, ніж до війни. Але три мої побажання дозволять їх вирішити.
Цілком поділяю думку Валерія Пекара, українського підприємця і громадського діяча, співзасновника Громадянської Платформи «Нова Країна» про завдання, які нам треба виконати у 2023 році.
- Всіляко підтримувати ЗСУ для того, щоб вони вийшли на кордони України 1991 року.
- Підтримувати національно-визвольні рухи пригноблених народів імперії, щоб вони поклали край її існуванню.
- Пояснити собі та Заходу (а також і Сходу) неможливість подальшого існування імперії через постійні загрози, що вона створює.
- Разом з міжнародною спільнотою запустити незворотні процеси трансформації імперії, щоб вона більше вже ніколи нікому не загрожувала (це і є Перемога). Сюди ж входить завдання викинути росію з ООН, де вона посідає місце всупереч статуту.
- Разом з міжнародними донорами витиснути з української влади необхідні й обіцяні реформи, щоб не втратити шанс на євроінтеграцію та гроші на відбудову.
- Добитися максимальної економічної свободи для перезапуску економіки.
- Запустити відбудову на принципах Лугано: партнерство, фокус на реформи, прозорість та підзвітність, демократична участь та децентралізація, включення бізнесу та громадянського суспільства, гендерна рівність та інклюзивність, сталість.
- Створити психологічні, духовні, інституційні основи для повернення всіх, хто виїхав, і почати створювати матеріальні основи.
- Скористатися потужністю бренду країни для залучення інвестицій, розвитку експорту та отримання позицій на міжнародній арені.
- Збільшувати число міжнародних союзників на всіх континентах.
- Домогтися негайного відновлення всіх демократичних процедур та процесів після завершення військових дій.
- Запровадити перехідне урядування на територіях, що були окуповані з 2014 року.
- Не з’їхати з глузду, підтримувати одне одного та гуртувати сили, щоб виконати всі ці пункти.
Все буде Україна!
Ірена Яніцька, письменниця
– Перемога у російсько-українській війні це, звичайно, найбільший подарунок до свят, бо таки світло завжди перемагає темряву. Але бачити всіх своїх рідних здоровими і в мирі у теплі дні різдвяних свят – це велика цінність.
Більшим подарунком може бути лише теплий дім і свята вечеря для кожної родини, кожної дитини, дім якої був знищений російськими ракетами. Їхнє світло не має згаснути у дні свят, вони не мають залишитися самотніми, адже Різдво – це святе торжество світла над пітьмою, пітьмою навколишньою і пітьмою в душі.
Ірина Покотило, директорка Комунального закладу «Червоноградська публічна бібліотека»
– Звісно, що мріється про перемогу, але я розумію, що отримання перемоги є нелегким, нешвидким, а виваженим і продуманим кроком українського військового командування, аби максимально зберегти здоров’я та життя нашим українським бійцям. На жаль, наш ворог все ще є достатньо сильним і він не зупиниться, незважаючи на 100-тисячні втрати!
Святвечір в родинному колі – для мене це дуже цінно, адже очікування таїнства народження Ісуса дарує віру в диво, майбутнє та занурює в особливу різдвяну казку з колядою, кутею, 12 стравами на столі, дідухом та пахучим сіном під столом. Тож зичу, аби родини, які зараз порізно через війну, змогли зібратися разом за родинним столом!
І для мене як для бібліотекаря ще один подарунок – це книга. Бо коли під час блекаутів «лягає» інтернет, а подекуди і мобільний зв’язок, книгу можна читати і при світлі свічки чи ліхтаря. А якщо книга про різдвяне диво, традиції чи страви, які традиційно готують на Святий вечір, то вона буде особливо актуальним та настроєвим подарунком. До речі, такі книги можна позичити для родинного різдвяного читання у бібліотеках Комунального закладу «Червоноградська публічна бібліотека».
Вячеслав Шостацький, пенсіонер
– Окрім перемоги хотів би в подарунок для всіх українців віри в Бога і у власні сили. А також мудрості як у Біблійного царя Соломона. Нам її точно бракує, інакше ми б не мали цієї біди.
