Через відсутність захисних укриттів не всі навчальні заклади змогли з 1 вересня розпочати очне навчання. В окремих на те є об’єктивні причини – нема підвалу, а в окремих їх просто не підготували до початку навчального року.
У Гімназії імені родини Луговських Червоноградської міської ради (колишня Червоноградська загальноосвітня школа №9) захисне укриття є. Тут триває повноцінний навчальний процес.
Як вдалося облаштувати одне з найбільших укриттів у Червонограді, розповідає Любов Денисюк, директорка Гімназії імені родини Луговських Червоноградської міської ради:
Любов Денисюк, директорка Гімназії імені родини Луговських
– Ніколи не думала, що доведеться жити в час війни, що доведеться думати і дбати, як захистити учнів, учителів від можливих ворожих атак. А довелося.
Назвати наші підвали гарними не можна. Це пристосовані приміщенні під укриття – як змогли, так і пристосували. Але великий плюс, що таких приміщень у нас багато, вони є практично під усіма будівлями школи. На випадок загрози в них легко ховаємо всіх наших учнів і вчителів, а якщо треба – то тут можуть себе убезпечити ще більше людей.
Влітку ми всі підвальні приміщення ретельно повичищали. Чого в наших підвалах тільки не було! Складалося враження, що від початку заснування школи, а це вже більше 40 років, туди зносили все, що ставало непотрібне – старі меблі, парти, віконні рами, інший мотлох. Насправді наводити лад у підвалах почали набагато раніше. Прибирали конкретно якусь частину. Одним з перших довели до нормального стану підвал під їдальнею.
Ну, а коли тепер стало потрібно під час повітряних тривог ховати всю школу, то взялися за наші підвали конкретно. Залучали батьків, багато працювали вчителі. За час літньої відпустки чотири рази ми кликали наших педагогів до цієї роботи. Але найбільше навантаження лягло на технічний персонал. Все робили власними силами, просили батьків, орендарів, щоб допомогли транспортом повивозити непотріб. Так само потрібно було багато чого в підвал і занести.
Зате тепер під час повітряної тривоги у наших захисних приміщеннях для кожної дитини є місце де сісти. Це лави, парти, збиті лежаки, якими на початках користувалися внутрішньо переміщені особи, які проживали в нашій школі. На такому лежаку одночасно може сісти, притиснувшись спинками, до 14 дітей. Усі підвальні приміщення освітлені з дотриманням техніки безпеки, тут встановили лампочки закритого типу, а також пристосовані тимчасові туалети. У скорому часі очікуємо, що надійдуть замовлені біотуалети.
Ще один важливий плюс наших захисних приміщень в тому, що вони мають п’ять входів, які між собою з’єднані. Тобто, якщо треба негайно спуститися вниз, то в нас нема безладу – кожен клас знає, яким входом має скористатися. Евакуацію ми відпрацьовували, а вже один раз була і справжня повітряна тривога. Хвилин 5-7 – і вся школа в безпеці.
Одяг, тривожний наплічник діти мають при собі, то швиденько збираються, і, не гаючи часу, спускаються вниз. Дорослі беруть із собою аптечки і вогнегасники, бо залишити їх у підвалах нема змоги, адже входи увесь час відчинені. За цю ділянку роботи відповідає заступниця директора з виховної роботи Ольга Ігорівна Брошко, саме вона розробила, прорахувала найбільш оптимальні для кожного класу евакуаційні маршрути.
Коли ми проводили навчальну тривогу, то діти поставилися до ситуації з розумінням і спокійно, а коли була справжня повітряна тривога, то я бачила, що кілька дітей плакали. Але медичної допомоги з них не потребував ніхто. Є класні керівники, психолог, то вони переляканих дітей заспокоїли.
Коли тривога, я не дозволяю жодній душі залишатися в школі. Тривога – значить усі заховалися! Вдома багато хто повітряну тривогу ігнорує, але в школі це недопустимо. Виходжу остання, переконавшись, що усі вже вийшли.
Величезна вдячність батькам, колективу, які підготували наші підвали до такого стану, що вони стали захисними приміщеннями на випадок загрози з боку ворога. Особливо багато зусиль доклав заступник директора з господарських питань Богдан Богданович Гумен.
– Скажіть, скільки на цей час навчається школярів у Гімназії імені родини Луговських?
– Маємо 930 учнів і 77 педагогів. А заховатися в наших захисних приміщеннях можуть 1010 осіб, при потребі – і більше.
Також дбаємо, аби наші учні знали і вміли базові речі, необхідні в час війни. Заняття з домедичної допомоги з ними проводить педагог-організатор Руслана Іванівна Хомік. Також бесіди відповідного спрямування проводять класні керівники, соціальний педагог, бібліотекар. Головне – допомогти дітям подолати страх, панічні настрої, налаштувати їх на позитив, навчити володіти собою у будь-якій ситуації.
Дуже тішимося з того, що навчання в нашій гімназії очне. У порівнянні з дистанційним, очне навчання однозначно якісніше. Коли ми опитували батьків, яку форму навчання обрати, то частина із них були проти, щоб діти ходили до школи. Боялися. Навіть незважаючи на те, що наша гімназія має укриття. А тепер, побачивши, що, слава Богу, повітряні тривоги лунають не так часто, що є де сховатись, то сміливіше відпускають дітей у школу.
– Діти вчаться охоче, чи після дистанційного все ж не дуже зосереджені?
– Ми почали Нову українську школу в середній ланці, я взяла п’ятий клас, то можу говорити як вчитель. Дистанційне навчання майже два роки, а також те, що не було оцінювання, однозначно позначилися на мотивації школярів. Вони дещо розслаблені. Водночас дуже тішаться, що знову прийшли у свій клас, мають змогу спілкуватися з ровесниками, взаємодіяти в колективі. Маю надію, що навчальний процес увійде у звичне русло дуже скоро, лиш би якнайшвидше закінчилася війна.
Богдан Гумен, заступник директора з господарських питань Гімназії імені родини Луговських Червоноградської міської ради:
Богдан Гумен, заступник директора Гімназії імені родини Луговських
– Наводити лад в підвальних приміщення під нашим навчальним закладом ми почали вже давно, ще з 2011 року. Не секрет, всі знають, що в них стояла вода. У першу чергу потихеньку поремонтували каналізацію, водопровід, все своїми силами. А в 2014 році, якраз перед вторгненням росії в Україну, КРАЗами повивозили звідти весь непотріб, який там збирався десятиліттями. Почистили. Звичайно, це підвал підвалом, плитка на підлозі не лежить. І коли затяжні дощі, то туди потрапляє вода. Але скрізь побілено, освітлено, є місця для сидіння.
А взагалі, для комфортного навчання учнів у школі останнім часом зроблено дуже багато. Почну може не зовсім з того, але напевно наш навчальний заклад єдиний у Червонограді, де всі туалетні кімнати, а їх у нас 22, є з кабінками. Це був великий обсяг роботи. В стінах школи дитина має бути психологічно захищеною.
На поверхах встановили нові лавки. У блоках, де навчаються молодші учні, зроблений сучасний ремонт, гарно озеленена територія. Діти займаються у трьох комп’ютерних класах, також облаштована ресурсна кімната для учнів з особливими потребами. Постелили нову плитку на першому поверсі. Всім колективом стараємося, щоб нашим учням було комфортно вчитися, а педагогам – працювати.
Зараз зусилля спрямовані, зокрема, на те, щоб до Дня захисників України облаштувати куток пам’яті загиблих в російсько-українській війні випускників школи, наших Героїв. Їх троє з родини Луговських: Юрій Луговський, Наталя Луговська, Олексій Ластович. Шестеро інших випускників школи: Ігор Невинник, Павло-Вадим Клюсов, Андрій Куліна, Михайло Семків, Микола Герцин, Олександр Райчук.
Багато чого є ще в планах, але найбільше бажання, аби кремлівський загарбник забрався з української землі! Щоб жили ми спокійно, діти вчилися в школі, дорослі працювали і ніхто не йшов на війну.
А ось як учні Гімназії імені родини Луговських проводять час у стінах рідного навчального закладу, а також в укриттях під час повітряних тривог:
