Хоч ця благодійна організація офіційно зареєстрована лише місяць тому, але насправді діє вже півтора року, це був час її становлення. Охоплює не тільки Червоноград, Червоноградський район, а й вийшла за межі наших теренів – у населені пункти Волині.
Марія Бачинська – молода жінка, разом з чоловіком виховують троє дітей, спільно долають труднощі, які підносить життя. І має велике бажання, душевну потребу допомагати іншим. Як це вдається – розповідає читачам Червоноград.City
Марія Бачинська
– Наш фонд наповнений любов’ю та турботою мешканців нашого краю, – каже Марія Бачинська, – це є спільна праця. Разом робимо добро і наша назва нам підходить стовідсотково. Займаємося благочинністю. Роздаємо потребуючим одяг, взуття, продукти, меблі, техніку тощо.
Бували випадки, коли батьки не мали змоги оплатити садочок, то навіть оплачували перебування дитини в дошкільному закладі. Було і таке, коли одинокій мамі з дитиною з інвалідністю хотіли вимкнути світло – ми і тут допомогли.
Хто б що не говорив, але я тисячу разів переконалася, наскільки чуйні та благородні наші люди – завдяки їм можемо забезпечувати не тільки потребуючі родини з Червонограда, а й усього району. Також наша допомога потрапляє у Горохів, Берестечко, Мар’янівку, що на Волині.
На цей час "Благодійний фонд "Разом робимо добро Україна" опікується 62 родинами, які перебувають на обліку в соціальних службах – багатодітні, з дітьми з інвалідністю, одинокі мами з дітьми. Всі ці родини добре знаємо, розуміємо їх потреби, знаємо, кому треба більше, кому менше. А також кому потрібна моральна підтримка.
Я щаслива, що перед Миколаєм для дітей з цих родин вдалося організувати чудове свято! Безмежно вдячна мешканцям, які долучилися до його організації. Усе, про що ми старалися для дітей, вийшло неймовірно! Спочатку думали, що обійдемося тільки цукерками й на тому все. Але один дуже хороший благодійник – пан Володимир зі Львова – передав 120 подарунків і 130 кілограмів мандарин.
Ще один львівський благодійник пан Віталій оплатив для дітей іграшки, які ми для них вибрали. Крім 122 дітей, які під опікою нашого фонду, подарунки також отримали 26 вихованців інтернату у Великих Мостах – іграшки, книжки, одяг. Так само ми відвідали дітей у Лопатині, для них червоноградець Степан Тенета придбав цукерки та яблука.
До речі, пан Степан не вперше відзначився доброю справою. У нас була така родина, з якої соціальні служби хотіли вилучити дитину через катастрофічний стан житла. Там підлога в чотирьох місцях провалювалася, в аварійному стані також була електромережа.
Ми опублікували на своїй сторінці прохання про допомогу, зібрали для цієї родини кошти і пан Тенета там ремонтував підлогу – виставляв балки, підказував, як краще. Також дуже допомогла Ніна Гончарук і загалом багато людей було задіяно. Допомогли цій родині у всьому – від підлоги до чайника.
Неодноразово і морально, і фізично допомагає Андрій Синиця. Минулого року звідкись приніс багато пачок памперсів. Питаю, звідки, а він каже: "Яка різниця, добрі люди допомогли – віддай, кому треба".
Велика подяка волонтерам Анастасії Степаненко і Петру Чекасу, які завжди готові підставити своє надійне плече для добра інших. А також громадському формуванню "Червоноградська Самооборона", учасники якого протягом року допомагали відправляти посилки та ділилися приміщенням.
– Для того, щоб так масштабно допомагати іншим, одній чи кільком людям самотужки не справитися. Як вам вдається знаходити дієвих однодумців?
– Люди самі приходять і приєднуються. Недарма наша назва "Разом робимо добро". Наприклад, пан Ігор Грабінський з Гірника неодноразово сприяв нам з транспортом – возив у Великі Мости, Лопатин.
Роль святого Миколая виконує Андрій Філін – чемпіон Всесвітніх Літніх Ігор Спеціальної Олімпіади в Абу-Дабі-2019 з плавання. Це вже другий рік поспіль Андрій має таку роль. Це його ініціатива. Дівчатка та хлопчики його не боялися, йшли на руки, говорили з ним з дитячою безпосередністю і любов’ю.
Так само нас сильно підтримала Олена Косцова, яка організувала фотосесію для усіх учасників свята, тепер кожній дитині зможемо подарувати її фото. Створювала піднесений настрій Мартуся, яка робила діткам на личка цікаві малюночки. Дуже багато людей, більше 30, об’єдналися, аби організувати це свято. Прекрасно нас прийняла піцерія "IL Padrino", де чудова новорічно-різдвяна атмосфера.
Особлива подяка небайдужим людям, які щиро переймаються долями інших – пану Василю з колективом, пану Володимиру, пану Віталію, які просили не оголошувати їх прізвищ. Свою благодійність вони не афішують, але скажу, що їхня допомога дуже відчутна. Мешкають вони у нашому місті, а також у Львові. Готові ділитися своїм часом, турботою і любов’ю, коштами, щоб життя дітей з родин у складних життєвих обставинах заграло яскравішими барвами.
– Що для вас особисто стало поштовхом для створення благодійної організації?
– Для кожної людини настає переломний момент у житті. Так сталося і в нашій сім’ї. Років із шість тому, коли в нас вже підростала старша донечка, ми з чоловіком дуже хотіли другу дитину. Але нам ніяк не виходило. В нас були зриви, втрати, я настільки виснажилася, що майже втратила надію на те, що в нас буде ще одне дитя.
Тоді ж важко захворіла моя мама. Зайшла якась суцільна чорна смуга. Ми з чоловіком їздили по святих місцях, просили Бога, щоб усе налагодилося. Останнє наше паломництво було до церкви Пресвятої Анни в Бориславі, де покояться мощі більше семиста святих.
Для своєї хворої мами я брала там образочки, ми за неї молилися. І дуже просили Господа Бога, теж взявши образочки, про народження дитини. Мій чоловік цей образочок ще досі носить. В той момент я казала: "Господи, коли я народжу дитиночку, то обов’язково з чоловіком відкриємо благодійну організацію чи в інший спосіб допомагатимемо людям".
І от, мені здається, що з того часу я стала зовсім іншою. Ми з Борислава повернулися з великою вірою, надією, що Господь Бог нас почув. І я вже знала, що в нас народиться дитинка. Анастасійка прийшла на світ з вагою 4 кілограми 70 грамів, 56 сантиметрів зростом.
Насті не було ще й двох рочків, як я завагітніла третьою дитиною. В нас народився син Маркіян. Це було просто неймовірне чудо! Бог почув наші молитви і сказав: "На тобі, Марусю, третю дитинку!". Маркіянко народився з вагою 4 кілограми 230 грамів і зростом 59 сантиметри, і це при тому, що я сама досить тендітна. Пологи пройшли ідеально.
Нашим дітям 14, 5 і 3 роки. Коли я організовую свята, їх пильнує чоловік. На цей час він вже півроку за кордоном на заробітках. Без нього – як без рук. Бо завжди все робимо разом.
Ми мали квартиру площею 40 квадратних метрів, і для того, щоб створити дітям нормальні умови, продали її і купили старенький будинок на старому місті. Три кімнати, шість сотих. Для мене важливо, щоб наші діти мали своє ліжко, своє місце, щоб кожен займався тим, що йому подобається і ніхто при цьому не заважав. Чоловік працював на шахті, але змушений був кинути. Бо бачимо, що держава про шахтарів не дбає.
А ще в тридцять років моя мама залишилася вдовою, мені було 11, а сестрі – 3. І я не з чужих слів знаю, що це таке, коли мама сама виховує дітей, коли їй на все бракує, навіть при тому, що вона викладається на всі сто. Ось так і склалися усі пазли, щоб ми почали займатися благодійною організацією.
Спершу пересилали посилки на інші організації, а потім вирішили – чому іншим, коли в нас тут повно своїх родин, які потребують не меншої підтримки. Ми звернулися в соціальну службу, щоб нам надали інформацію про такі родини, щоб це не були випадкові люди, а саме ті, хто справді потребує.
І так ми почали працювати. 1 вересня минулого року провели акцію «Шкільний портфель», забезпечивши повністю дітей з 12 сімей шкільним приладдям. Потім провели захід до святого Миколая. На той момент під нашою опікою було 70 дітей. Ми дарували їм санки, велосипеди, самокати, це було грандіозне свято.
Транспортом нас забезпечила Червоноградська Самооборона, її керівник Василь Турко. Їздили увесь день. Так само були акції до Великодня. Діти малювали пасочки, а натомість отримували пасочку справжню, понад 100 штук за собівартістю нам релізував "Кристинопіль хліб".
Так само ми святкували День Матері, щоб підняти настрій соціально незахищеним матерям. Підприємці з ринку передали для них нові речі – пальта, плаття, шарфи, спіднички, блузки, кофти. Подбали і про солодкий стіл.
Ми ні до кого не йдемо. Свою інформацію поширюємо через Фейсбук у нашій спільноті – Благодійний фонд "Робимо добро разом Україна".
Єдині труднощі, які в нас є на цей час – це брак приміщення. Хай без ремонту, але щоб сухе. В наш благодійний фонд люди приносять одяг, взуття, візки, меблі. А ще плануємо роздавати продукти – тому це має бути сухе і хоч трохи просторе приміщення.
Але ніякі труднощі мене не лякають – живу з розумінням і твердим переконанням, що Бог є! І що в Бога нема нічого неможливого! І з Божою поміччю й надалі наш фонд робитиме добро.
