5 грудня у світі відзначають Міжнародний день волонтера. Для України це свято набуло особливо вагомого змісту, адже саме завдяки допомозі численних волонтерів Збройні Сили України змогли зупинити російську агресію.
У нашому місті є чимало людей, які значну частину свого життя присвячують безкорисливій допомозі ближнім. Такими, безумовно, є «Червоноградські поплетушки» – волонтерська спільнота, учасники якої плетуть маскувальні сітки для потреб українських воїнів на сході та надають їм іншу допомогу. Утворилася вона ще влітку 2015 року, весь час гуртувала навколо себе все більше людей. З того часу сплели більше п’яти сотень сіток.
Над створенням сіток наполегливо працюють Андрій Шевчук, Олена Телегіна, Леся Чіх, Любов Лесик, Людмила Шевчук, Галина Перелазна, Надія Бакун, Марія Майкут, Надія Кайда, Тамара Грицюк, Олена Чорнобай, Наталія Павловська, Оксана Коцюруба, Ольга Меуш, Людмила Волжаніна, Олеся Романюк, Іван Прокопчук, Володимир Олійник, Світлана Ростун, Галина Козенко, Тетяна Боярська та інші.
Постійно нарізають матеріал Ірина Птіцина, Ірина Тікот, Марія Ковальчук, Неля Мартин. Кілька разів приходили допомагати діти. Кошти волонтери збирають між собою.
У дощ, холод чи вітряну погоду замість того, щоб випити вдома горня гарячого чаю й подивитися улюблений серіал, вони займаються важкою роботою, щоб допомогти нашим захисникам на сході. Я дуже рада, що і в нашому місті є люди, які готові допомогти не за гроші, а за покликом душі, зі своєї ініціативи.
На вулиці Корольова у Червонограді віднедавна запрацював "Будинок воїна", де тепер червоноградські волонтери плетуть сітки. А до того часу вони часто збиралися у фойє Народного дому Червонограда, саме звідти вони відправили на фронт не одну сотню маскувальних сіток для військової техніки.
Натхненниця "Червоноградських поплетушок" Оксана Яблонська закликає усіх охочих приходити і їм допомагати.
Оксана Яблонська
– Влітку приходило багато дітей, – розповідає волонтерка. – Були також учні Вищого професійного училища №11. В основному люди приходять допомагати, коли мають вільний час – після роботи або на канікулах.
– Важко дати однозначну відповідь на питання, чи подобається мені ця праця – посміхаючись, каже Оксана Яблонська – але я, як і багато інших, вже не можу її покинути. Наша робота є справді важкою, з колегами вкладаємо багато праці у плетіння сіток. Проте як би не було іноді складно, розуміємо, наскільки важлива ця робота. І тому продовжуватимемо її надалі.
Дивлячись на те, що наші воїни роблять для нас, наскільки самовіддано захищають Україну від ворога, самі наповнюємося ентузіазмом та вдячністю. Завдяки їхній самопожертві маємо змогу перебувати у теплих оселях, не боятися того, що раптом почнеться стрілянина або ж у нас під ногами вибухне граната. Тому наша праця – це, те, чим ми можемо віддячити нашим захисникам.
