Вже понад півтора року у нашому місті діє проєкт «Психічне здоров’я для України», метою якого є покращення якості і доступності допомоги та психосоціальної підтримки для людей із психічними розладами в Україні. Впроваджується він за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC).
Нашою співрозмовницею є учасниця Локальної команди проєкту з охорони психічного здоров’я у Червонограді, головна спеціалістка з питань виховної роботи i позашкільної освіти відділу освіти Червоноградської міської ради Галина Лобащук.
Головна спеціалістка з питань виховної роботи i позашкільної освіти відділу освіти Червоноградської міської ради Галина Лобащук
– Що відбувається з темою психічного здоров’я у Червонограді і яким чином освітяни можуть впливати на неї?
– Працівники закладів освіти Червоноградської громади мають певне поняття у темі психічного здоров’я. В структурі нашого відділу є Інклюзивно-ресурсний центр. Фахівці цієї установи працюють з дітьми, у яких діагностували певні розлади здоров’я, не лише фізичного, але й психічного.
Маємо спеціалістів, які пройшли цілу низку навчань і добре знають, як допомогти своїм вихованцям у належному засвоєнні шкільної програми, соціалізації, адаптації до суспільства. Причому в Інклюзивно-ресурсному центрі взаємодіють також із батьками, дають їм дієві підказки щодо повсякденної підтримки своїх дітей.
Якщо вести мову про дорослих людей із розладами психічного здоров’я, то знаємо, що частина із них є учасниками громадських організацій. Вони регулярно збираються, займаються різними корисними справами, опановують нові знання і навички.
Але далеко не все у цьому плані в нас добре. Потрібно ще чимало працювати над тим, аби якомога більше представників громади нашого міста усвідомили, що люди із розладами психічного здоров’я є повноцінними членами суспільства. Що вони мають такі самі права, як усі, мають свої потреби. І моральним обов’язком усіх нас є створити умови для того, аби кожна людина могла самореалізуватися.
– Якими для вас є перші підсумки роботи Інклюзивно-ресурсного центру? Нагадаю, в нашому місті ця установа працює уже два з половиною роки.
– Фахівці цього закладу роблять дуже хорошу справу. Тому що завдяки їхній праці діти із розладами психічного здоров’я мають змогу проживати у своїх сім’ях, бути поряд із рідними людьми, навчатися і з кожним днем якомога краще адаптовуватися до непростого життя у сучасному суспільстві.
На мою думку, це значно ефективніше, ніж якби дитину, яка й так чимось налякана і не все ще добре розуміє, надалі відлучали від родини і поміщали у фактично закриту установу, майже позбавляючи контакту із зовнішнім світом. Окрім висококваліфікованих спеціалістів Інклюзивно-ресурсний центр нашого міста має добру матеріально-технічну базу, зокрема обладнання, навчальні та методичні матеріали.
– Що таке Локальна команда впровадження проєкту з охорони психічного здоров’я у Червонограді, яка її мета й завдання? Хто і для чого її створив?
– Це партнерська ініціатива Червоноградської міськради та проєкту «Психічне здоров’я для України», який втілюється в нашій країні за підтримки Посольства Швейцарії в Україні. До Локальної команди, яку створили у Червонограді в січні 2020 року, увійшли профільна заступниця міського голови, директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги, представники медичних і освітніх установ, а також громадських організацій, що працюють з людьми із інвалідністю.
До роботи активно долучилися психологи Центру професійного розвитку відділу освіти міської ради та Центру соціальних служб. Відвідують наші засідання лікарі-психіатри з Червонограда і Сокаля, а також заступники керівників управлінь праці та соціального захисту населення громад Червоноградського району.
Створили Локальну команду для того, аби якомога точніше визначити потреби громадян у питаннях охорони психічного здоров’я, а також зрозуміти, чи маємо ми можливість тут, на місці, всі ці потреби реалізувати. Коли ми розуміємо, що потребуємо певної допомоги, звертаємося за нею до представників проєкту.
– Яким чином працює Локальна команда? Як часто відбуваються зустрічі та які питання на них обговорюють?
– Збираємося практично щомісяця, за винятком літнього періоду. Окрім профільної заступниці міського голови Надії Земницької важливу роль координатора відіграє секретар нашої команди, лікар-психіатр, керівник проєктів та програм Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету Орест Сувало, який є і координатором з боку проєкту «Психічне здоров’я для України». Він приїжджає до Червонограда мало не щотижня і завдяки його наполегливості нам вдається досягати важливих результатів.
Зокрема, ми визначили, що у Червонограді та навколишніх населених пунктах є не так уже й мало людей із різними психічними розладами. В основному вони живуть у сім’ях, тобто їхнім рідним та близьким доводиться щодня із ними контактувати. І виявилося, що нерідко громадяни практично не знають, до кого в разі потреби слід звертатися за допомогою.
Тому ми поставили собі за мету зібрати всю необхідну інформацію, систематизувати її і видати буклет, з допомогою якого жителі Червонограда зможуть швидко дізнатися про всі заклади, у яких їм готові надати необхідні послуги.
Це стосується і людей, які живуть з розладами психічного здоров’я, і загалом всіх, хто має певний запит у цій темі. В буклеті надрукували карту, на якій вказали місцезнаходження установ медицини, освіти, соціального захисту та контакти відповідальних осіб.
– Що таке Ментал Трек? Яка його мета?
– Це одна із нових форм взаємодії та навчання у вигляді інтерактивної виставки щодо того, як слід себе поводити у різних життєвих ситуаціях. Коли ми говоримо про психічне здоров’я, то в рамках цих занять учасники завдяки проходженню певної послідовності кроків і виконанню різних завдань приходять до висновку про те, що не існує безвихідних ситуацій, кожну проблему можна розв’язати значною кількістю способів.
Таке навчання в нас уже пройшли педагоги, лідери учнівського самоврядування, заступники директорів з навчально-виховної роботи та психологи закладів загальної середньої освіти, щоб надалі мати змогу активно поширювати Ментал Трек серед підлітків. Під час цієї роботи ґрунтовно обговорюються питання недопущення і протидії булінгу, шкідливих узалежнень, поведінки людей у стресових ситуаціях та чимало інших.
– Чи вважаєте ви роботу Локальної команди успішною та потрібною мешканцям?
– На мою думку, діяльність команди без сумніву матиме позитивні наслідки для всього нашого краю. Бо завдяки цій праці наші громади стануть на крок ближчими до розуміння того, що кожна людина заслуговує поваги. Що які б потреби, тимчасові або глобальні, у когось із нас не були, жоден громадянин не буде відкинутий суспільством і при потребі отримає від інших допомогу.
Якщо ми називаємо себе європейцями, то мусимо звикнути до того, що немає серед людей «трішки кращих» або «трішки гірших». Усі ми є однакові у своїх правах. І навіть якщо хтось із нас зараз на вершині, то повинен пам’ятати, що через певні життєві обставини буквально за півгодини він може взагалі забути про те, що таке ця вершина та як вона виглядає. Якщо ж робимо корисні справи, то теж не варто забувати, що таким чином ми в першу чергу допомагаємо собі, а вже потім – комусь іншому.
– Чому взагалі червоноградцям варто турбуватися про своє психічне здоров’я?
– Бо людина, яка належним чином ставиться до свого психічного здоров’я, має мрії та вміє їх реалізовувати, може підтримати іншого і допомогти у вирішенні проблеми. Зрештою, вона відчуває себе щасливою та наповнює цим відчуттям оточуючих. Таким чином світ стає кращим.
Проєкт «Психічне здоров’я для України» допомагає сотням людей відшукати шлях до вирішення власних труднощів, відчути впевненість у своїх силах і повернутися до життя, сповненого яскравих фарб, планів, ідей та перспектив. Вже понад півтора року проєкт співпрацює з нашою міською радою для покращення життя і жителів Червонограда.
Надзвичайно важливим для покращення психічного здоров’я осіб, які перебувають у кризі, учасники проєкту вважають їхнє безпосереднє спілкування з людьми, які мають досвід життя з психічним розладом та готові своїм прикладом надихнути співвітчизників на можливість повноцінного життя та пошук кваліфікованої допомоги.
Однією із амбасадорок проєкту є мешканка Львова Ірина. 7 жовтня цього року вона відвідала Червоноград, аби взяти участь у заході з нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я, що відбувся у сесійній залі міської ради. Сьогодні ж Ірина розповідає про те, чому для людей із розладами психічного здоров’я підтримка оточуючих є вкрай важливою:
Ірина, амбасадорка проєкту "Психічне здоров'я для України"
– Я народилася і зростала у невеликому містечку на Львівщині. І ось одного разу, у вже не зовсім юному віці, зрозуміла, що зі мною не все гаразд. Ніби зсередини мене опанувало відчуття безсилля, апатії, небажання пізнавати щось нове. Доходило аж до того, що я буквально не могла піднятися з ліжка. Хоча візуально зі мною все було в порядку – жодної підвищеної температури чи артеріального тиску, жодна частина тіла не боліла.
З скаргами на постійний головний біль я звернулася до невролога, який виписав антидепресанти. Згодом, під час проживання в Польщі, регулярно відвідувала психіатра, аби підібрати правильну медикаментозну допомогу.
До цього, живучи у маленькому містечку, відчувала значну стигматизацію психіатрії. У нас про відвідування спеціаліста говорили лише як про те, що в тебе вже точно «проблеми з головою». Тому мені зараз сумно, що не звернулася до психіатра і психолога раніше, адже вдалося б покращити свій стан значно швидше.
В липні цього року психіатр, яку я відвідую понад рік, діагностувала межовий розлад особистості. І з цього часу розпочалося моє життя з цією недугою. Не можу сказати, що це легко. Труднощів вона завдає чимало і далеко не завжди ліки допомагають. Та безумовним успіхом для себе я вважаю можливість багато волонтерити, мандрувати, спілкуватися з різними людьми і займатися улюбленою справою – фотографією.
Участь у проєкті «Психічне здоров’я для України» дозволила мені віднайти ще одну мотивацію для повноцінного життя. У моїй пам’яті надовго закарбувалися перші місяці перебування в стадії загострення хвороби. Тоді я відчувала, що ніхто мене не може зрозуміти, що мені немає із ким поділитися своїми відчуттями.
І проєкт забрав це відчуття самотності. Я познайомилася з людьми, які тривалий час повноцінно живуть з різноманітними розладами. І побачила для себе надію, що я теж зможу собі порадити.
Тому зараз чудово розумію, наскільки мій досвід може бути цінним для тих людей, які мають труднощі із психічним здоров’ям, але ще не усвідомлюють, яким саме шляхом необхідно йти до їхнього подолання. Тож залюбки спілкуюся з ними, ділюся досвідом і у цих розмовах черпаю натхнення для власного одужання.
Бо відновлення психічного здоров’я – це складний і довготривалий процес, який в першу чергу потребує любові до себе і терпеливості. І треба не боятися вчасно звертатися до спеціалістів, бо психіатр – такий же лікар, як і кардіолог. Він зможе допомогти, тоді можна буде мати наповнене життя.
