23 вересня Львівщина перейшла у "жовту" карантинну зону, в якій заклади середньої освіти можуть повноцінно працювати при обов’язковій вакцинації 80 відсотків персоналу. На минулий вівторок, 5 жовтня, в Червоноградській територіальній громаді у звичному режимі тривало навчання у ЧЗШ №2, ЧЗШ №11, НВК №13 у Соснівці, Межирічанському НВК та Червоноградському ліцеї, а також БДЮТ Соснівки та ДЮСШ №1. Одна з трьох шкіл, яка не переходила в режим онлайн навчання ані на день – ЧЗШ №2 (дві інші – ЧЗШ №11, ЧНВК №13). Як вдалося переконати колектив другої школи, щоб не переривати очного навчання, масово робити щеплення? Про це Червоноград.City поцікавилось у директорки закладу Руслани Верескун, яка очолила його в результаті конкурсного відбору лише перед початком цього навчального року.
Руслана Верескун, директорка ЧЗШ №2
– Станом на 28 вересня у нас вже було провакциновано 87% працівників, – розповідає Руслана Петрівна. – Як вдалося досягти такого показника?
По-перше, кожен, хто працює в колективі другої школи – це людина відповідальна, розумна, освічена. Кожен з нас розуміє, що якісну освіту дитина зможе отримати лише тоді, коли перебуватиме на очному занятті. Зі стін сучасної школи має вийти цілеспрямований і конкурентоспроможний випускник. Звичайно, дуже добре, коли учень уміє направити свої сили на саморозвиток та самоосвіту, і тут доцільно використовувати різні сучасні комунікаційні засоби навчання. Але, знову ж таки, скерувати на це повинен педагог.
Я не прихильниця дистанційного навчання, адже чудово розумію, щоб воно було успішним та результативним, потрібно затратити дуже багато зусиль, мати сучасні засоби і тристороннє бажання педагогів, учнів, батьків вчити і вчитися. У цьому наше спільне бачення процесу навчання. І ми зробили усе можливе, щоб діти отримували знання в школі.
По-друге, найкраще переконувати в необхідності вакцинації власним прикладом та досвідом вакцинування всієї родини. Сама я зробила щеплення, ще не працюючи в другій школі.
По-третє, почуття відповідальності працівників нашої школи за себе і тих, хто поруч, перемогло усі антивакцинаторські нісенітниці.
– В колективі другої школи ви людина нова. Як вас прийняли, чи підтримують? Які є труднощі?
– Колектив зустрів мене позитивно. Коли влітку всі були у відпустці, я, гортаючи особові справи колег, зрозуміла, що мені потрібне живе спілкування. Звернулася у Вайбері до педагогів не оминати кабінет директора, коли зайдуть у справах в школу. І саме дякуючи таким дружнім візитам, мені вдалося ще до початку нового навчального року зреалізувати деякі ідеї та побажання вчителів.
Думаю: коли прислухатимусь до думки колективу, то і колектив буде чути мене. У цьому й підтримка. Хоч ще зовсім мало часу пройшло з моменту, коли я очолила заклад, але ми вже маємо спільне бачення розвитку школи.
Зараз дуже багато часу забирає робота з документами: деякі треба оновити, інші розробити, ще багато створити, тому це "найбільші" труднощі, які виникли на нинішньому етапі. Дуже хочу живої активності, продукування ініціатив та їх втілення в шкільне життя.
– Скажіть про те, як контактуєте з батьками учнів. Більшість з них проти благодійних, а насправді неминучих внесків у фонд школи.
– Працюю над тим, щоб батьки стали моїми партнерами, помічниками, порадниками. На зборах голів батьківських комітетів усі отримали особисту електронну пошту, номери телефонів, тому можуть звернутися за порадою чи консультацією у будь-який час.
Щодо благодійності, то також дала батькам інформацію про офіційні рахунки закладів освіти, на які можна спрямовувати кошти. Але працюватимемо над тим, щоб створити свій благодійний фонд. Адже в нас і педагоги допомагають фінансово, бо хочуть комфортних умов праці, і випускники планують підтримувати ініціативи, і спонсори, які відгукнулися ще до початку навчального року.
Відчуваю і батьківську підтримку. Із їхніх слів мені зрозуміло, що коли буде результат,– то батьки завше підставлять плече. Планую будувати відносини з батьківською спільнотою на повазі та розумінні, відкрито й чесно, бо сама належу до таких людей, які цінують справедливість, чесність, відкритість.
У мене як директора школи багато планів. Вважаю, що найголовніше на теперішньому етапі – це забезпечити таку атмосферу в колективі, коли учні, батьки та педагоги відчуватимуть себе вільними і щасливими та знатимуть, що їх поважають, до їхніх думок прислухаються, їх чують.
Працюймо з любов’ю до дітей, з довірою один до одного, з підтримкою родин наших вихованців – і все нам обов’язково вдасться. Моїм шкільним колегам дякую за відкритість, щирість, професіоналізм.
